Слушай, страна, а чего писать? Нечего писать. Самое главное уже написано. Во, сама читаю — балдею.
 
- Президент України Віктор Ющенко, заради збереження примарних шансів на перемогу на наступних виборах глави держави взявся до тотальної руйнації всіх починань та ініціатив демократичного Уряду.
 
- Президентом України заблоковано всі антикорупційні програми демократичного Уряду (зокрема, в галузі торгівлі землею); фактично глава держави перетворився на гаранта збереження корупційних схем. Зусиллями секретаріату заблоковано також і виконання конкретних пунктів коаліційної угоди (зокрема – щодо професійної армії, боротьби з корупцію та пільгами і т.д.).
 
- Президент та його секретаріат свідомо і цілеспрямовано роздувають істерію та паніку навколо інфляції в країні, ніби не розуміючи (а може навпаки – прекрасно розуміючи), що тільки одна заява глави держави про інфляцію уже збільшує зростання цін на кілька відсотків.
 
- Президент України блокує і гальмує процес цивілізованої приватизації, руйнуючи цим Державний бюджет України і зриваючи соціальну політику Уряду.
 
- Президент України та його секретаріат намагаються взяти під свою опіку тіньові схеми в газовій сфері і забезпечити „треті інтереси” в цій сфері за рахунок національних інтересів України.
 
- Як і в 2005 році, Президент України перетворив Раду національної безпеки та оборони в центр протистояння Уряду. Сама Рада національної безпеки формується за рахунок людей, які сповідують сепаратистські ідеї, виступають чи виступали за розділ України, вкидають до суспільства провокаційні ідеї на кшталт надання російській мові статусу державної, виступають проти європейської інтеграції України.
 
- Президент України та його секретаріат взяли під свій захист корумповане керівництво Фонду державного майна та Київської мерії.
 
- Президент України консолідував навколо себе вчорашніх лідерів кланів та фінансово-олігархічних груп, які під виглядом благодійної діяльності намагаються повернутися до влади.
 
- Президент України та його секретаріат свідомо вносять розбрат всередину демократичної коаліції і, вносячи до порядку денного роботи парламенту заздалегідь безглузді питання, намагаються заблокувати роботу парламенту.
 
- Президент України В.А. Ющенко систематично ганьбить Українську державу, виступаючи з заявами, що принижують честь та гідність України у світі.
 
Ну, я, конечно, этот текст бы украсила. Какой-то он сильно — не по моменту — нормативный. Но так тоже неплохо.
 
И закадровый смысл — «что ж ты, сука, делаешь, балога тебе в рот?!» — он читается хорошо. В смысле, ясно читается.
 
Поэтому «В ситуації, що склалася, Фракція Блоку Юлії Тимошенко вимагає від Президента України припинити АНТИУКРАЇНСЬКУ діяльність і не руйнувати чергового шансу для демократичного розвитку Української держави. Ми вимагаємо припинити цинічне руйнування і знищення демократичної коаліції, яке проводиться сьогодні на догоду перемозі Ющенка В.А. на наступних президентських виборах. Ми вимагаємо від Президента негайно скасувати всі укази та нормативні акти, які блокують роботу демократичного Уряду і дати цьому уряду нарешті працювати. Ми вимагаємо повернути діяльності Ради національної безпеки та оборони її українську суть і очистити цю структуру від випадкових людей.
 
Сьогодні, в ситуації світової економічної кризи та відродження агресивних антиукраїнських тенденцій за кордоном, Україна стоїть перед великими викликами, на які вона повинна адекватно відповідати. Нам прикро, що у цій непростій ситуації діяльність Президента України становить одну з основних загроз незалежності України, її суверенітету.
 
Попереджаємо також, що будь-які авантюри, які сьогодні плетуться в секретаріаті президента на кшталт прямого президентського правління та „термінового референдуму” по Конституції дістануть адекватну відповідь».
 
Ну, осталось поставить заголовок: типа «Терпець урвався, Юля побила Ющенку ногами». Мерси, так сказать, за доставленное удовольствие.
 
Заметка готова. Целую — Коробова.
 

 
Однако, тут вопрос, понятно, встает сакраментальный: а что дальше, и чего теперь делать со страной, которая летит в тартарары? Особенно в ситуации, когда Россия прет, как медведь на пасеку.
 
А чего тут думать: надо начинать всё сначала. Идти на Банковую и выносить оттуда Ющенку с такой же восторженной страстью, с которой (так случилось) мы его туда занесли.
 
В назидание, помимо прочего, каждой следующей «надежде», если она тоже окажется сукой. Даже пусть и не такой уникальной. А просто сукой.
 
Но, похоже, в стране, где, благодаря нашим освобожденным СМИ, Юлину «бомбу» в полном объеме мало кто слышал и читал, основные дебаты развернулись не по смыслу сказанного в заявлении фракции БЮТ, а вокруг того — напрашивается Юля на отставку или нет, дадут ей слинять либо не дадут.
 
«Держать и не пущать, пока народ не скушает вместе с подорожавшими продуктами её рейтинг до полного минуса!» — возопела тупо-продажная полуоппозиция, подвывая настроениям Банковой.
 
Которая выглядит уже просто неприлично во главе с Президентом, вывалянном в смоле и перьях.
 
Не думаю, что Юля сегодня ставит на свою отставку: в этом случае она не сможет в полной мере влиять на конституционный процесс.
 
А это уже громко заявленная цель: «Ми вважаємо, що в даній ситуації є лише один цивілізований і законний вихід – ухвалення змін до Конституції у Верховній Раді України, яка покінчить з безвладдям, безладом та поверне країну на шлях нормального демократичного розвитку в інтересах всіх її громадян».
 
То есть: новая панацея — традиционная парламентская республика. В которой Президент однозначно не сможет лезть в исполнительную власть.
 
Хотя упования на это — неоднозначные. В стране, где есть устойчивая традиция класть на любую Конституцию. Всеми ветвями.
 
Конечно, в ответ на попытку нашего сопливого «кучманёнка» сделать Конституцию «под себя» и легитимизировать её народным волеизъявлением — маятник должно было качнуть. И качнуло.
 
Но теперь, когда Конституция им. Ющенки (как путь к Ющенке-2) накрылась этой самой штукой… решением КС, фактически исключившим возможность конституционного рукоблудия на референдуме и мимо парламента, то регионалы, потенциальные союзники БЮТа по конституционным изменениям, уже, похоже, бесповоротно всего лишь союзники Банковой по ожиданию и всяческой стимуляции Юлиной политической кончины.
 
Ну, конечно, объективно-субъективно всё к тому идет?
Гм-гм… Я вот тут смотрю такую прикольную рекламу какого-то страхового общества, произведение телеискусства на тему «Природа оновлення».
 
Бег изумрудной ящерки останавливает огромная птичья лапа. Ящерка напрягается и, оставив под лапой хвост, восстанавливается, издевательски показывая язык, имеющий явную нагрузку среднего пальца.
 
Тогда изумрудную ящерку хватает огромный клюв, но в это время освобожденный хвостик, интенсивно трепыхаясь, превращается в ту же ящерку, только цвета индиго.
 
И она, потешно чмокнув свою лапку, посылает птице воздушный привет. Поцелуй, мол, меня в жопу, большая дура.
 
«Природа оновлення». Не хватает только слов — «Ваша Юля Тимошенко».
 
Я к тому, что не будем торопиться отпевать Юлю. И себя, и страну.
 
Хотя, как кажется, Ющенко, который на сегодня как бы   утерся, на самом деле грызет подушку, скребет балогину шерсть, дергает Богатыреву за подол, пипипкает, в смысле, сигналит Януковичу и сосет ахметовский этот… чай — в мучительном поиске реакции на Юлин выпад.
 
Реакции, симметричной, с одной стороны, но относительно для себя безопасной, с другой.
 
Президента может вдохновить результат мэрских выборов в Киеве. А может сорвать и раньше.
 
В конце концов, он просто обязан отреагировать на прямые, хотя и трудно опровержимые, обвинения в «основній загрозі незалежності і суверенітету».
 
А иначе — ситуация  «вот такое я говно».
 
Собственно, в какой то степени весьма своевременное упоминание Президентом о секретариате (Балоге), как о сантехнике, логично встраивается в эту ситуацию.
 
И можно ставить точку?
 
Ой, к слову. От нужника что-то потянуло. И лягухи расквакались надрывно. К дождю, что ли?
 
Цыплячьи венчики спешно закрывает одуванчик, маргаритка в белые капельки сворачивается, нарциссом ошалело запахло, дятел по ореху остервенело колошматит, гора нахлобучила папаху — точно, к дождю.
 
Я ж в деревне сижу, народ. Когда особенно трудно любить Украину — краткосрочно эмигрирую на малую родину. В Крым.
 
Ну, там и выздоравливаю. До новой боли за больную свою страну.
 
Свидимся после праздников, народ. Крепких тебе яиц, пасхальных и разных.