Доброго воскрєсного дня вам, братья і сьостри!
Як ви навєрняка всі знаєте, доблєсні бойци вєлікой Новоросії даже в святу неділю не покладая рук борються за праве дєло нєзавісімості од України. Тєм же болєє приятно нам знать, шо в тилу врага, у ісконно русском городє Кіровоградє, окупіруваному Україной і в часності так називаємими "кіборгами", ведеться актівна і успєшна подривна агітационна робота срєдствами православної церкві московського трудового красного знамєні імєні Лєніна патріархата, про шо нам сообщають наші достовєрні істочніки в городі.
 
Успєшній дєятєльності православної церкві способствує крєатівна просвєтітєльська дєятєльность єпархії на рєгіональном тєлєвідєнії і в інтернеті.
Особєнно тут хочеться отмітить мощного духовного лідєра, дєйствітєльно русского чєловєка протоієрєя Андрєя Шимановіча і його просвєтітєльську єженєдєльну передачу"Глас православний".
 
Лічно я щитаю, шо в наше сурове врємя така програма (а особєнно на території України) очєнь і очєнь важна. Вєдь у воєнне врємя нада дуже чьотко отділять своїх од чужих, друзєй от врагов і, в конце-то концов, зло од добра.
Отєц же Андрєй дуже і дуже чьотко разгранічує ці понятія: католікі - врагі, уніати - прєдатєлі, київський патріархат - вєроотступнікі і так даліє, і так даліє, і так даліє.

Вобщє, нада сказать, шо дуже большу роль у возвраті Кіровограда у лоно вєлікой Новоросії іграє раз'яснєніє мєсному насєлєнію, шо католіцизм і любі заігруванія з ним, як то богомєрзке уніатство, а также любі отступлєнія от московської патріархії, як так називаємі "києвський патріархат" і "автокєфальна церковь", - єсть зло.
І от тоді, коли каждий житєль Кіровограда пойме, шо вокруг в оцій самій Україні аж кишить грєшніками і богохульніками, то єсть уніатами, автокєфалами і київським патріархатом, то вони самі попросяться до нас у Новоросію - цитадель русского православія.
Вєдь общєізвєсно, шо абсолютне большинство западних українців моляться по-українськи, шо уже само по сєбє єсть тяжкий гріх, вєдь московський патріархат ніколи не разрішав українцям молиться на їхньому видуманому язику. Я вже мовчу про то, шо московський патріархат ніколи не разрішав українцям імєть свою "незавісіму" церковь. Но "незавісіма украінска церковь" - це не сама больша біда. Хуже то, що на тій-таки западній Україні повальне большинство с позволєнія сказать хрістіан ходять в уніатські, або того хуже католічєскі храми. Це вже не православіє, а пряме подчінєніє римському папі, а тоєсть єрєтічєство і ізмєна хрістіанським принципам.
Понятно, шо у православних людей з такими вєроотступніками нічо ощого буть не може, вєдь моляться вони по русскі, у русскіх храмах. Потому закономєрно, шо рано чи позно вони винуждєні будуть прильнуть до Росії, гонімі хохляцькими єретиками. І наша цель в том, шоб переманить на свою сторону як можна больше вєрующих.
 
Імєнно з цьою целью і були предприняті такі новаторські шаги, як тєлєпроповіді отця Андрєя, актівна агітационна работа по распознанію врага в інтернеті, а также воспроізвєдєніє проповєдєй самого патріарха Кіріла з помощью рупора, установлєного на колокольнє Свято-Преображенського собора.
 
Вєрю, шо Русскій мір може войти в дом каждого вєрующого імєнно через церковь, особєнно єслі це така крєатівна і прєдпріімчива церковь, як русска православна церковь московського патріархата.
І єслі труд зробив з обіз'яни чєловєка, то московська православна церковь може ісправить сітуацию і здєлать с простого чєловєка русского.