Сьогодні вихідний день.
Пропоную дві пісенкі, одна вчорашня, а перша токашонаписана.
Акордів нє нав'язую.
 
Сільській рок-н-рольчик.
 
Їв їдло, пив бухло
допоки не побачив дно.
А коли побачив дно,
мені вже було всьо одно...
Тоді я злазив в льох,
там взяв щє літр на трьох.
А коли виліз я із льоха,
усі сказали: "Ох!.."
 
Приспів:
 
Оху*но, сидіть у тебе в гостях!
Оху*но, самогон не на бруньках!
Оху*но, тож, продовжуєм бухать!
Оху*но, і ми ще можем заспівать!
 
Ми їли само-, пили гон,
тримали дівок за цицьки,
бо ми не відчували втоми,
хоча вже й не парубки...
І хай свєтіло вже встає
і соловейко каже: "Тьох!",
ми слєгонца на вєсєлє,
і кожен скаже, шо: "Ох!..."
 

Тут автор попереджує, шо бухло - то є наркотичний засіб затуманювання навколишньої дійсності, яким сам автор нє пользуєцця і іншим не радить.
 
Цвєтмєт блюз.
 
Мене вдарило током, коли я злазив зі стовба...
Хоча я з того стовба усі обрізав провода,
сила земного тяжіння їх скинула униз,
і як зміюки на землі ті провода переплелись.
 
Але між мною і землею на стовбі висів щіток,
в тому клятому щітку зоставався ще ток...
 
Приспів:
 
Конденсатор! Їбі його мать!
Конденсатор! Я би міг його продать!
Конденсатор! Зі стовба йобнувся я!
Конденсатор! Так скінчилась жизнь моя.
 
Отож, лежу у труні і чорний не тому що негр, -
постійний струм мене спалив настіки, що я весь помер.
Мораль така: не треба лазити і пиздить провода,
допоки кляті конденсатори не зрізав зі стовба.
 
Бо, бач: між мною і землею на стовбі висів щіток,
в тому клятому щітку зоставався ще ток...