Чомусь під час служби в Совєцкой арміі на Дальнєм Востокє, як ніколи гостро сумувалося за рідною Ненькою Україною і відкрилося багато несподівано нового у спілкуванні з братскім народом. Народилося кілька пісень тоді, як тепер вже розумію, опасних на той час для здоров'я. Але, дякуючи землякам, і здоров'я збереглося, і пісні розійшлися по блокнотиках...
Народила мене мати
Й в 18 повних літ
Москалі мене забрали
Захищать Далекий Схід.
Мене “строілі”- ганяли,
А я ху взяв й забив на це,
Бо я хлопець з України,
З України от і все.
Нам сказали “Пєрєстройка”,
По “Уставу” все тепер,
І один казах від щастя
Ледь на радощах не вмер!
Його “строілі”- ганяли,
А я взяв й забив на це,
Бо я хлопець з України,
З України от і все.
Коли став я старшиною,
Батько з дому написав:
“Ти ж тепер начальство, сину –
Смерть проклятим москалям!
І за вільну Україну
Ти їх голодом мори,
Бо ти хлопець з України,
З України, хоч умри!"
Скоро їхати додому!
Прощавай Далекий Схід,
Ти не дав мені нічого,
Та я взяв усе, що зміг:
Із посилочок, що вислав,
Дома зроблю БТР –
І за вільну Україну
Буду битися тепер.