ПАМ’ЯТКА  ДЛЯ     БОЖЕВІЛЬНИХ   ТА   ЇХ   ЛІКАРІВ
 
(вона ж короткий посібник з емпіричної метафізики)

У щоденному спілкуванні з пацієнтами та виробничих відносинах усередині персоналу бажано (але не обов’язково) пам’ятати, а тим, хто забудькуватий, зранку й проти ночі нагадувати, про наступне:
 
1. Людина випадково народжується, тобто починає бути, а до того її не було. Початок буття людиною в самій людині не залишає жодної згадки. Дехто вважає, що найкраще для людини було б взагалі не народжуватися.
 
2. Людина з необхідністю помирає, тобто перестає бути, причім момент та обставини припинення буття самій людині заздалегідь невідомі. Невідомість часу настання та неминучість припинення буття становить основний зміст турбот і переживань людини. Так довго людини немає, немов небуття справжня її домівка.
 
3. Тривалість життя людиною обмежена невеликим терміном. Самотужки людина не вільна його продовжити, зате здатна в будь-який момент скоротити. Ортодоксальні розумовці бачать вихід у найшвидшому застосуванні цієї здатності, й по всьому.
 
4. Не маючи надзвичайних фізичних чи психичних потуг, людина має (щонайменше як можливість) надпотужну манію величі, тобто використовує в якості спонуки своїх вчинків річ уявну, а за суттю хибну. Щастя людини полягає в неусвідомленні її хвороби.
 
5. Світ, у якому живе людина, вона творить самотужки. Більше зусилля творення – ширше видноколо світу людини. Це саме стосується й людської істини. Причім найобдарованіші подекуди започатковують богів, релігії, філософські школи та дискусії з цього приводу.
 
6. Людині від народження все дано, але жодного пояснення чекати годі. Так само не має поясненя технічні терміни:  «людина», «все», «дано», «пояснення». Це знання здатне навіювати сум.
 
7. Кожна людина живе серед інших, які в цім сенсі для людини є. На то просто нема ради.
 
8. Сама від себе людина занадто близько, а від інших – задалеко. Інший (навіть найближчий) напевно недосяжний. Хоча такі речі, як кохання чи віра, попри їхню уявність, дуже помічні. В собі інші завсідно не подібні на наше уявлення про них; втім самі себе вони здатні розгледіти ще менше. Отже, варто не втомлюватися вдивлятися, пам’ятаючи, що у відповідь щось вдивляється в нас.
 
9. Людина ввесь час становиться, тобто свідомо чи несвідомо себе створює. Тобто - себе як людину доводить. Після чого пробує довести інших.
 
10. Сенс буття всіх речей і явищ людина носить усередині себе, хоч і далеко не завше про це здогадується. Видобуття цього мірила назовні люди зазвичай називають пізнанням світу, що за суттю невірно. Але є способом творення світу людини. Питання, навіщо це робити, доси як слід не поставлене.
 
11. Справжня відсутність вибору полягає в беззастережній необхідності вибору. Це може призвести до переходу лікарів у розряд пацієнтів. І навпаки.
 
12. Свобода людини є правом бути жорстоко пакараним за власне буття, не очікуючи поки цим правом скористаються інші. Усвідомлення необхідності свободи перетворює лікарів на божевільних.
 
 
Цей текст ніки́м не затверджений, оскільки просто ні́кому