Отже, зустріч «востока» і «запада», яку заперечував Кіплінг, таки відбулася. Правда, для вирівнювання ватерлінії містер Пу спочатку круто опустив Папу, промаринувавши його годинку в прихожій, але зате Папа потім так само круто підняв Путена, презентувавши йому медальйончик. На тому медальйоні зображений ангел, «…который приносит и мир, и справедливость, и солидарность, и защищает». Це Папа так вітійствує.
Ну, що на це можна сказати? По-перше, що Бог – не фраєр. Його ці гнилуваті розклади навряд чи навіть розвеселять. Це Папа думає, що він таке велике цабе, що Бог у нього на підтанцовці, а він сам може торгувати іменем Божим, як своїм кривуватим хлібальником. Це є дуже велика помилка всіх працівників мін культу, які вважають, що Богу можна щось легко впарити.
А по-друге – що Папа просто манав цього Бога і всіх святих до купи. В цьому сенсі фельдкурат Отто Кац є священник, сповнений максимально можливої кількості чеснот, оскільки казав правду про своє відношення до культу набагато частіше, ніж будь-хто вдягнений в уніформу слуги Господа.
Папа не вірить в Бога. Папа ніколи навіть і в думках не припускав, що Бог дійсно існує і з ним треба рахуватися. Бог не є всесильний і не є милостивий. Йому нема сенсу молитися, на нього нема сенсу сподіватися. Тому що є Путін. І він може все. А мантри про спасіння душі – то на експорт, з церкви в маси. Оптом.
Що це означає? – що в сучасному світі немає сталих критеріїв добра і зла. Не те, щоби вони були раніше критеріями дійсно добра і дійсно зла, бо ми ж пам’ятаємо всі хрестові походи, особливо четвертий. Тоді народ круто погуляв на славу Христову, зруйнувавши християнський Константинопіль. Тепер там муедзини славлять на всі голоси добре ім’я луччего Папи всіх часів і народів, Урбана №2.
Але тоді, у всякому випадку, певна ортодоксія була присутня і Папи не лягали під королів, як портова повія під боцмана. Смикалися, старалися зберегти якесь лице… врешті, то були досить примітивні люди, які не володіли інтернетом і слабо уявляли собі реальний устрій Всесвіту, оскільки до фундаментальних робіт Хокінга, Пенроуза і Мачуського було ще дуже далеко – у часі, мається на увазі.
А в Бога – ну, в того, якого було проштамповано на останньому соборі – вони таки вірили. Тому в питаннях ортодоксії надавали перевагу мілітарним аргументам (як от у війні з альбігойцями), а не пустим теологічним диспутам. Воно й правильно, тому що ці недоумкуваті єретики виступали за аскетизм самих працівників культу, за відміну церковної десятини і позбавлення монастирів землі. За це і вбити не гріх.
Ну, то діла давно минулих днів.
А щодо сьогоднішньої ситуації, то, повторюю, папа в Бога не вірить. Інакше молився б денно і вночі за спасіння пропащої душі вбивці Путіна і наклав на нього якусь анатему чи що, а не дарував йому ангелочків.
Кінець європейської релігії.
А з нею і кінець Європи.