Щиро сповідую душевну релігію.
 
Великодушні добродії, час для короткої проповіді на тему: три причини оволодіти душевною релігією.
 
Перша причина — це мир в душі. Ми живемо в обставинах, коли насильство руйнує людяність. Є спокуса вирішувати проблеми насильством і є страх стати жертвою насильства. Але насильство — це зло. Хто чинить насильство, ті принижують себе. Приниження людини є зло, утвердження найвищої цінності людини — добро. Зло є обмеженим, добро безмежне, тому добро завжди долає зло. Усвідомлення цього дає мир в душі.
 
Друга причина оволодіти душевною релігією — щедрість Бога. Ми живемо у злиднях та безладі, конфліктуємо за жалюгідні копійки та сподіваємося, що хтось подарує нам порядок. Але моральний закон, даний Богом, вимагає від нас самостійного впорядкування свого життя. У душевній релігії ми даємо слово бути кращими і самовдосконалюватися. Коли ми тримаємо слово перед Богом, чесне слово стає дорожчим за будь-які гроші. Бог відповідає на наші думки і на наші дії. Бог відповідає добром на добро, і завдяки щедрості Бога наша добра воля приносить нам добробут.
 
Третя причина оволодіти душевною релігією — революція честі. Наше життя постійно міняється, але ми бачимо, що нам обіцяють все, що хочеш, в обмін на повне самозречення. Це брехня і безчестя. Не можна задовольнити всі бажання і не можна повністю зректися себе. Революція честі полягає у тому, що кожна людина остаточно вирішує: вся влада наді мною належить мені. Віра в себе, вірність собі, володіння собою дозволяють нам творити Бога як людський ідеал і дієво прагнути досконалості, але не обманювати себе, ніби ми її вже досягли. Ідеальним є нескінченний душевний рух.
 
Великодушні добродії, бажаю вам знайти свій мир в душі, пізнати щедрість Бога, здійснити революцію честі.
 
Щиро сповідую душевну релігію.
 
о о о
 
Відеозапис проповіді "Три причини оволодіти душевною релігією" дивіться на сайті YouTube.
 

 
о о о
 
Більше інформації знайдете у книжці “Душевна релігія”, в якій зібрано Священне писання душевної релігії та інша богослужбова література релігійної віри в найвищу цінність людини – душевної релігії і вічного духовного руху творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Видання призначене у допомогу віруючим, щоб одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, відправляти обряди душевної релігії, самостійно опановувати і розвивати віровчення, етику та організацію душевної релігії і відкрито виражати свої релігійні переконання, вільно поширювати душевну релігію. Також книжка буде корисна для всіх, хто цікавиться та бажає оволодіти душевною релігією.
 
Повна назва цієї книги — “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон та богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”.
 
Віровчення, обряд та організація віруючих в найвищу цінність людини й святині релігійної ідентичності у сукупності складають традиційний устрій душевної релігії. У книжці "Душевна релігія" зібрано основні відомості про цей устрій.
 
Віровчення душевної релігії складається зі священного писання, морального закону та богословської науки, а також постійно розвивається у спілкуванні віруючих з людьми, включаючи й спілкування з Богом. Священне писання – це слово Боже, моральний закон вчить нас бути собою, а богословська наука допомагає пізнавати і освоювати все буття.
 
Обрядовість душевної релігії включає самостійні (наприклад, спілкування з Богом, посмішка) та спільні (наприклад, визначення добра і зла, релігійні свята) ритуали й обряди, що одушевлюють наше життя.
 
Організацією віруючих в душевній релігії є душевна спільнота (суверенна особистість), святинями релігійної ідентичності є символічні слова (наприклад, назва душевної релігії), зображення (наприклад, коло), дії (наприклад, жест благословення), які засвідчують людське володіння душевною релігією.
 
Мораль душевної релігії – це жива традиція самовдосконалення людини, звичаї та норми, які допомагають зрозуміти природу добра і зла та бути добром.
 
Богословська наука (теологія) душевної релігії – це дисципліна всеохоплюючого пізнання на основі слова Божого з метою систематизації, реалізації, удосконалення віровчення та устрою душевної релігії і світогляду віруючих в найвищу цінність людини. Об’єктом пізнання у теології людини є все буття в цілому, єдність відчутного і уявного (універсальна реальність) з людиною в центрі буття як творчим мислителем та експериментатором. Окремими складовими цього комплексного об’єкту пізнання є історія душевної релігії, священне писання, суверенітет особистості (одноосібність), мораль душевної релігії, людина, душа, Бог, ідея, матерія, енергія, душевна спільнота, душевна мова (дужкова нотація), тощо. Основним методом пізнання у теології людини є креативний ідеалізм.
 
Основними галузями теології людини є догматика, історія та етика душевної релігії, а також наука одноосібності, що розвивається теологами як міжгалузева дисципліна універсального пізнання, з метою переосмислення і використання усієї суми знань людства для розвитку душевної релігії. Місія цих галузей проста: догматика вчить, що людина є джерелом всіх цінностей; історія вчить, що весь час належить людині; етика вчить, що людина є добро; наука одноосібності вчить прирівнювати все буття до людини.