Кілька людей побито, один правоохоронець в реанімації. Кількох людей чекає суд.
Це результат суботнього "маршу рівності" в народі його ще називають ГЕЙ-ПАРАД.
 
То що ж ми маємо?
 
Є люди нетрадиційної орієнтації. Вони стверджують, що їх права порушуються і хочуть рівності.
Це нормально? Ну напевно нормально.
Але в Україні це ж не вперше коли якась група людей заявляє, що їх права порушені, а там хто зна.
Згадаймо, що про порушення прав РУССКАГОВОРЯЩІХ говорено-переговорено. Навіть Росія війною пішла на Україну, саме під цим приводом: "Захисту рускагаварящіх". Хоч вам кожен хто обізнаний з проблемою отих "гаварящіх" скаже, що проблема є з точністю до навпаки....................
 
Тож і в цій проблемі утисків прав ЛГБТ, вирішив подивитись в суть і все перевірити.
Адже раніше (за часів СРСР) була наприклад кримінальна відповідальність за гомосексуалізм. Що дійсно порушувало права ЛГБТ спільноти.
А що ж тепер?
Зайшов на сайт, де самі представники ЛГБТ спільноти мали би чітко визначити сутність УТИСКІВ.
Ось, що там сказано самими представниками ЛГБТ спільноти:

Зокрема, порушуються права:
 
1. на житло (неповнолітнїх гея/лесбійку/транссексуала батьки можуть вигнати з дому);
2. на охорону здоров'я (трапляється таке, що медики відмовляють гомосексуалам, а надто — трансґендерам — в адекватній медичній допомозі);
3. на освіту (можуть безпідставно виключити з навчального закладу);
4. на працю (виганяють з роботи, безпідставно не беруть на роботу);
5. на особисту недоторканність (агресивні напади на людей через їхню сексуальну орієнтацію);
6. на неупереджене ставлення (шантаж, здирництво з боку працівників правоохоронних органів; відмова в наданні послуг);
7. на нерозголошення конфіденційної інформації (можуть повідомлятися стороннім особам відомості про сексуальну орієнтацію);
8. на створення сім’ї (люди не мають можливості узаконити свої одностатеві сімейні стосунки на території України) — та багато інших прав.

Тезіс про "та багато інших прав" (наведений в кінці переліку) в розрахунок можна не брати, оскільки він не містить жодної конкретики.
Тож розгляньмо по пунктам:
1. Виганяють батьки. Проблема? Так.
Виганяють лише представників ЛГБТ спільноти? ЖОДНИМ  ЧИНОМ НІ. Це загально суспільна проблема. Адже інколи батьки виганяють дітей наркоманів, хворих, інколи просто без жодної причини, або при відсутності любові до власних дітей.
Інколи навпаки діти виганяють батьків.....................
Чи дозволено це законодавчо? НІ не дозволено.
Отже ми маємо ЗАГАЛЬНО  СУСПІЛЬНУ  ПРОБЛЕМУ, а не проблему ЛГБТ. Причому ця проблема виникає в наслідок людського непорозуміння (не сердечності), а не в наслідок того, що є якась законна норма це робити.
Навпаки в законах чітко сказано, що до повноліття батьки мають відповідати за дітей.
 
Те саме і з рештою пунктів від 2 до 7 Не має там жодної специфічної проблеми ЛГБТ, а є навпаки загальні проблеми суспільства і пов'язані вони з саме ПОРУШЕННЯМ  законів.
Отже з порушенням прав по пунктам 1 - 7 виходить з точністю до навпаки.
Тобто не має законів, котрі би порушували права.
Є проблема в порушенні ЗАКОНІВ  котрі саме і гарантують ПРАВА.
 
Звісно є певна дискримінація в пункті 8. Дійсно відсутня нормативно-правова база по цьому питанню.
Що робити? Ну наприклад я не проти, щоб представники ЛГБТ спільноти укладали між собою якійсь нормативно-правовий юридичний АКТ, котрий би прирівнював їх стосунки до створення сім'ї, по ЮРИДИЧНИМ  НАСЛІДКАМ АНАЛОГІЧНИМ  ДО  УКЛАДАННЯ  ШЛЮБУ.
Просто назвати його якось інакше, не шлюб, а якось інакше (як їх самим би сподобалось)
 
Отже наче все зрозуміло і ясно.
Але ж для чого оті "Марши рівності", коли проблема в тому, що треба просто йти до ВР, вносити ЗАКОНОПРОЕКТ і все. Вирішувати питання законодавчо.
При чому тут ЩОРІЧНІ  МАРШИ?
 
А при тому, що проблема не в утисках прав.
Проблема тут саме така яка аналогічна до цілої низки їм подібних.
Це ціла низка аналогічних "псевдо проблем":
 
- Утиски ЛГБТ;
- "Прітіснєнія рускагаварящіх";
- Фотографування на офіційні документи в паранджі або хеджабі;
- Проблема утисків чорношкірих;
Навіть оце бажання ДУП-ПС бути і в структурі ЗСУ і ОКРЕМО, вимагаючи окремий закон, це теж з цього таки переліку (там же теж хочуть не узаконення по принципу створення ІНОЗЕМНОГО  ЛЕГІОНУ, а чогось іншого, щоб мати постійний вплив).
 
Тобто представники ЛГБТ хочуть просто мати СВІЙ окремий ВПЛИВ  на  ПОЛІТИКУ  держави та суспільства.
Отже ми маємо справу не з утисками, а з чистої води ПОЛІТИКОЮ.
Де учасники хочуть не стільки вирішення проблемних питань, скільки хочуть ВЛАДИ.
А от тут таки так. Тоді потрібні  ЩОРІЧНІ  АКЦІЇ.
Саме тут потрібно доводити, що ненормальне це нормальне, що утиски є там де їх не має і т.д.
Фактично скочуючись до РЕКЛАМИ і пропаганди гомосексуалізму. Адже насправді допомога представникам ЛГБТ від суспільства може бути лише одна - РОЗУМІННЯ їх.
Натомість представники ЛГБТ хочуть щоб їх схильності (та проблеми транссексуалів) вважали НОРМОЮ, а це  зовсім інше.
Адже ЗРОЗУМІТИ і ставитись з розумінням це одне, а визнати НОРМОЮ це зовсім інше.
При розумінні ми вирішуємо проблему (адже такі люди завжди були, є і певно будуть. Ну так от в природі закладено і не нам їх судити за це)
Але при визнані нормою ми навпаки ЗБІЛЬШУЄМО проблеми, адже тоді до ЛГБТ спільноти будуть долучатись (в наслідок ПРОПАГАНДИ ЛГБТ та реклами) люди котрі від природи не є гомосексуалістами чи транссексуалами (та калічитимуть свою психіку і долю), а далі нам розкажуть про те, що мати і тато це погано, а треба РОДІТЄЛЬ 1 та РОДІТЄЛЬ 2 і т.д., адже боротьба за "права" потребує постійності................. З рештою суспільство лише отримує додаткові проблеми.
 
Тож чого ми (як суспільство) хочемо? Вирішити проблему чи навпаки збільшити її?