Спочатку отримав ТВ-повідомлення про зміну частоти. Спробував налаштуватися на нову - не вийшло (начебто робив все так, як пропонувалося, але 100% гарантії не даю), потім пішов дивитися Савік-лайф в інеті. Через деякий час інет сповістив про те, що сервер 112-го лежить.
 
З іншого боку, ДД працює, тому я дізнався (задяки лінкодрому), що деякі журналісти відмовились отримувати нагороди від Президента, посилаючись на свою незалежність від "влади" (термін "влада" я ставлю в лапках, тому що мені не подобається володіння ними нашими мізками).
 
Окрім того, "Громадська організація Тransparency International Україна подала судовий позов проти секретаріату Кабінету міністрів, оскільки впевнена в змові при виборі комісії, яка пропонуватиме членів Нацагентства з питань запобігання корупції." (undefined)
 
Ну, на все це я дивлюся спокійно, оскільки всі такі події лягають точно в прогнозований мною сценарій опору авторитарної системи будь-яким спробам поставити під сумнів її подальше панування. І фронт такої гібридної війни буде пролягати саме між паростками самоорганізацій громадян і мафіями, які володіють нашою системою управління (ще й тому вони є владою).
 
Війна має бути затяжною і дуже протяжною, адже середній клас зменшується в розмірах, до того ж нові генерації народжуються в традиційно низькому темпі.
 
І ситуація стає все мутнішою і все більш паскудною, саме тому ще не має шансів стати кращою в близькій перспективі. Помутніння в нашому житті буде зумовлене одночасним існуванням двох протилежних течій - консолідація проти зовнішнього ворога і розгортання владою гібридної громадянської війни проти середнього класу.
 
Парасюк, звичайно є правий, коли каже про стратегію перемоги. Якби теперішня влада стояла на чолі Майдану, то у нас досі правив би Янукович. Посилання на ядерний статус нашого ворога, схоже, що себе не виправдали. Адже ворог і досі відхрещується від своєї присутності на Донбасі. Тобто, ворог не збирається вести з нами відкриту війну. Отже, ми вже давно могли б перейти у наступ і розтрощити бандитів і сепаратистів.
 
Але Парасюк неправий, тому що нам поспішати не можна. З тієї простої причини, що поспішати немає куди. Адже наше суспільство ще не спроможне створити в Україні іншу систему, яка була б принципово іншою. Тобто, якби ми зараз (чи навіть пів-року тому) здобули перемогу на війні, то нічого доброго з того не вийшло б - скрізь була б та ж сама мафія.
 
Отже, справжні зміни відбуваються непомітно з властивою для них природною швидкістю. І цю швидкість перебільшувати не можна. Бо життя намалює величезного штрафа і ми залишимося без штанів і в дуже пригніченому стані.
 
Безперечними ознаками справжніх малопомітних змін є ті події, про які я згадав на початку цієї імхи.
 
А, до речі, показником малої швидкості, з якою траснформується свідомість суспільства, буде традиційно низький рейтинг моєї імхи