Можливо на мене якути і ображаються (як і казахи, узбекі, курди) - я шаную усіх! Працював зі мною такий собі Курман Куспєков, що пам"ятав (мусив пам"ятати) всіх своїх предків до 12 коліна! Респект йому, дійсно класний чувак. А ще працював зі мною курд Аріф (я, доречі - лєсбіян, мені жінки подобаються) - ну чісто красавєц! А ще працювали Іванови у селещу Георгійївка Шимкентського району. А ще мені дуже сподобалася Бухара, Ургєнт, Хіва, Якутськ, Новосібірськ, Красноярськ. Не сподобалася лише мацква - велтка комунальна квартира, прохідний двір. Диво-дивина, що в якутському готелю зустрів кумпеля з Франківська, якого тої ж ночі і грабанули. А в Якутії (Сохє) мені видали карабін зразка якогось там 1800-го року Мосіна і я пробував з нього поцілити у величезне стадо оленів. Вони всі втікли (потім мені пояснили, що та зараза рельсу простріює, я таки поцілив у 7 - 12 штук навилет, а вони, падли всі втікли). Так от про те, про що почав - про мацкву - ніхто її не любить (мамина сестра мені все там жити пропонувала - зась! там  українців не є і не буде!)