Попалось якось на очі таке повідомлення на теренах інтернету: «Порошенко ввів в дію рішення СНБО по енергобезпеці». Оскільки я тривалий час пропрацював в енергетиці, то мені стало цікаво, і я знайшов сил і часу прочитати цю лабуду. Рішення цікаве. Кабміну розробити до 15 липня серію заходів та міроприємств по всіх галузях енергетики. В першу чергу по опалювальному сезону на 2014/2015 рік. ???????? Мабуть трохи заплутався в часі. Бо логічно було б займатись опалювальним сезоном 2015/2016 року. Та то таке. Рік туди, рік сюди, ролі великої не грає. Далі кабмін повинен мінімізірувать аварії на об’єктах енергетики і створить стратегічний запас нафти та газу за рахунок закупок, в основному із Росії. Буде нам і тепло, і світло, і прямо Європа. І Росії допоможемо трохи коштами. В них, як і в нас, теж війна і гинуть люди. Та досить про світлі перспективи. Поговоримо про сумні.
    Взяв до рук книжечку Світлани Георгіївни Плачкової. Називається «Від вогню та води до електрики». В цій книжечці зроблений детальний аналіз енергоресурсів України. Від видобутку перших літрів нафти і по сьогодення.
    Тож що ми маємо. За міжнародними показниками, Україна не бідна в енергетичному відношенні держава: при території, що дорівнює 0,4% світової, сировинні запаси надр України складають 5% світових. Україна відноситься до найстаріших країн по видобутку нафти. Ще в третьому столітті до р. х. в Карпатах видобували нафту (чи як її тоді називали – кам’яний лій) відкритим способом (звичайно в невеликій кількості). Нафта використовувалась для змащування вісів коліс в возах, у тодішній медицині, для змащування шкіряного взуття, для освітлення приміщень так званими коптилками і т. п.
    Природний газ також був відомий в Україні з давніх давен.  Але став використовуватись тільки в середині 19 століття, в основному для освітлення вулиць в великих містах. Промислово газ почав використовуватись тільки на початку 20 століття.
    Індустріалізація, потім війна, потребували все більших і більших об’ємів видобутку нафти та газу. Окупація України змусила радянську владу проводити інтенсивні геолого-розвідувальні пошуки в Сибіру та на Далекому сході. Після війни сибірські родовища були ще мало освоєні, тому прикладалось багато зусиль для відновлення видобутку газу і нафти з українських родовищ. Пік видобутку нафти в Україні прийшовся на початок сімдесятих років. Видобуток газу також припав на цей час.


    До кінця сімдесятих років сибірські родовища вже були достатньо освоєні, і виявилося, що на їх експлуатацію потребуються менші затрати ніж на експлуатацію українських. Тому фінансування на розробку українських родовищ нафти та газу майже припинилось. Все поставлялось з Сибіру.
    Коли великий і могучий приказав довго жити, поставки нафти та газу в Україну продовжувались в попередніх об’ємах. Виявилося, що набагато вигідніше купляти нафту і газ в Росії, ніж розвивати власну нафтогазову галузь. Мільярдні «відкати» приносили легкі прибутки. Власна нафтогазова галузь навмисне пускалась «під откос». Україна міцно сіла на російську нафтогазову голку і сидить на ній до цих пір.
    А тепер скажіть мені, неграмотному, чому в мудрому рішенні пана Порошенка по енергетиці нема ні єдиного слова про відновленню геологорозвідувальних робіт нових родовищ нафти та газу в Україні і відновленні видобутку на старих родовищах? Я думаю, шалені відкати і легкі гроші, то велика сила. І по-барабану, ворог Росія, чи рідний брат. Гроші понад усе. А народ, хто виживе, якось перекашляє. Тож вперед, і з пєстнєй Пєцєй.