Я, знаєте, провінціал.Так, я багато років живу в Києві, але коріння моє- за 250 кілометрів на схід. Там живе рідня, там поховані батьки... Коротше, провінціал: пишатися тут нема чим, але й комплексів у мене, від моєї уродженої провінційності, ніяких немає.
Справа у тому, що й по роботі мені доводиться багато спілкуватися з такими ж, як я, провінціалами, та й на свою історичну батьківщину я коли-не-коли, та й завітаю. Тому й писатиму про своє бачення нашого життя, що так драматично змінилося за останні півтора роки. Так, як це виглядає в районах та в районних містечках.
В провінції усі питання завжди вирішує одна й та сама група людей, професійних "рєшал", управлінців. Їм добра будь-яка влада, головне, щоб вона, влада, їм не заважала володарювати на місцях. Вони були при усіх президентах, усіх їх пересиділи. Оцю когорту професійних управлінців районної ланки можна умовно розділити на "комсомольців" та "бандитів".Колишні комсомольці, як прийшли до влади на самому початку незалежності, так і залишилися. Про бандюків, вважаю, зрозуміло без пояснень. "Комсомолець" може бути й "бандюком", та навпаки.
Невеличкі зарплати свої,вони компенсують розвинутим власним бізнесом, що, зрозуміло, має абсолютно пільговий режим, плюс якийсь хабарчик (вдячність, знаєте!), да дещо можна й віджати у конкурента, чи просто прикарманити. Бо яка б не була країна бідна, все ж таки, гроші якісь в її бюджеті є, а їх можна трішечки теє... І ось така група "шановних людей", що змінюється дуууже поступово, має дуже міцні горизонтальні зв’язки: усі підтримують одне одного (що не заважає гризтися за більший шмат), та відштовхують усе чужорідне, як батут. До речі, смішно від них чекати, що вони зміняться, перекуються та працюватимуть за 10000 гривень. Та вони, при зарплатах в 2000-3000 крали й оперували мільйонами!І оте підвищення для них зарплати- викинуті гроші. Якщо вже й підвищувати зарплатню районним управлінцям, то тим, які прийдуть на місце теперішніх.
Для пересічного посполитого, погодьтеся, мало має значення, що в країні аж надто прогресивний Міністр внутрішніх справ, якщо його доїть дільничний інспектор та місцевий ДАІшник. А тут, як кажуть, пічалька. Пам’ятаю, що в моєму місті, коли утік Овоч, втік і місцевий начальник міськвідділу ВС. Доїв ментів, змушував носити йому "зароблене". Звісно, з кимось там ділився. І я не впевнений, що цей наш колишній головний міський мент, товариш полковник, не несе небезпечну та важку службу вже в іншому районі, в іншій області.
Колись, знаєте, мені подобалось читати Макаренка, його "Педагогічну поему". І якщо відкинути ідеологізми (хоч їх там і чимало), то казав Антін Семенович цілком слушні речі, навіть, я б сказав, з гарною дозою здорового цинізму. Ось, наприклад: людина- істота недосконала. Тому наївно думати, що якщо до поганого колективу додати кількох гарних хлопчиків, то колектив автоматично стане гарним. Ні, писав Макаренко: просто, легко й майже безболісно, оті нечисельні гарні хлопчики стануть поганими. Тобто, а оцей висновок треба засвоїти раз та назавжди, змінювати систему малими силами- безглуздо. Систему треба не змінювати, а ЛАМАТИ. Інакше вона, система, перетравить отих "гарних хлопчиків" і не засміється.
Кажете, кадрів бракує? Еге ж... Бракує отих, хто міг би домовитися зі "старою районною гвардією", хто вписався б в систему. А спеців, що поза системою, молодих і амбітних- їх вистачає. Тільки використовувати їх треба масовано, бо інакше усі реформаторські потуги зійдуть на пси.
А поки що, в провінції- тиша. Це в телевізорі- гасла, новини... А в районі які новини? Вони в Києві. Антикорупційне Бюро рік готували-готували, за рік вибрали керівника, потім, розроблять концепцію, потім, мабуть, за стратегію приймуться, потім наберуть людей, щоб викорінювали корупцію... якщо до того часу вона, рідненька не з’їсть те, що ще поки лишилося некорумпованим. Люстрація? Перелякані судді в моєму місті, після Майдану бігцем пересіли з Поршів на Ланоси. А зараз ті Порші знову гордо возять суддів,які купити таку машинерію можуть лише тоді, якщо пропрацюють років п’ятсот.
Антимонопольний комітет у нас є? Бо в Києві, скажімо, борошно по 6-50, на Сумщині- по 10, а на Одещині- по 18. Кажете, ринок, вільні ціни? А не годівниця для місцевої "еліти"? І раз "вільний ринок", то навіщо тоді нам отой АМКУ?
Це так, приклади. А в моєму місті знову з’явився "смотрящій" часів Януковича. Тягали його, судили, потім перекваліфікували за якоюсь там смішною статтею... Вже вдома. Увесь бізнес- цілий: магазини, нічні клуби, хлібозавод, що колись так вдало "рейдернув", а тепер він забезпечує хлібом весь район. Знову депутат міськради...
Зрозумійте вірно: я не нитик, фраза "Нас зливають!" в моїй уяві чітко асоціюється з унітазом. Я вірю, що у нас вийде реформувати країну, вийти зі скрути, що усе буде, зрештою, добре. Просто це, як я розумію, відбудеться швидше, якщо почнуться зміни й в невеликих містах та в районах. Зміни відбудуться лише завдяки масованій ламці системи. Домовлятися, значить законсервувати, а це аж надто небезпечно. Ми маємо гіркий досвід, коли проблеми з тим же Кримом, чи Росією, та і з Донбасом не вирішувались, а консервувались, на них закривали очі, мовляв, усе колись саме собою вирішеться. Не повторімо минулих помилок.
