Як завжди я не буду чіпати дійових осіб і виконавців нашої політичної вистави, і тому, як завжди, отримаю свої заслужені двійки за сачкування благородної справи накачування духу дурдомного персоналітету.
 
Натомість, як завжди, почну пророкувати найближче (2-5 років) майбутнє, аби попередити шановне товариство про виникнення в його мізках в тому самому майбутньому когнітивного дисонансу між душевними спрямуваннями і невгамонними реаліями.
 
Отже, чи спроможиться українське суспільство просклизнути у майбутньо еволюційним шляхом, чи в ньому вибухнуть соціальні протуберанці, які багато чого (і кого) попалять, щоб звільнити простір для демократії ?
 
Цього ніхто напевно не знає, тому простір для спекуляцій є вільним.
 
Від чого відбуваються революції? Від нетерплячки .. Тобто, від того, що не вистачає часу для повільного узгодження напруг і стримуючих можливостей.
 
Та й де тому часу взятися, коли країна ВЖЕ вскочила в дефолт?! Навіть якщо сталося б диво і кредитори погодились на відтермінування сплати Україною великого боргу, то й це нас не врятувало б, адже наша система управління не здатна сприяти розвитку, але спроможна вкрасти весь внутрішній надлишок. При тому, що створення умов для розвитку потребує великих коштів, тобто - інвестицій. А який же дурень буде інвестувати в мафіозну систему?
 
Як казав бувший українець Мих Жванецький, сколько чєловєка нє кормі, он всьо равно ползьот на кладбіщє.
 
Чи працюють в нашій системі довгі гроші? Так, вони є. Але є виключно у великого бізнесу (точніше - у олігархів). Лише олігархи можуть планувати свої бізнеси на десять років вперед, адже вони є тими стовпами, на яких тримається країна.
 
Принаймні, так було всю нашу незалежність. Навіть Майдан не впливав на цю обставину. Навіть останній .. Будь-який політик, якщо він справді є антиолігархом, не мав у нас шансів для ключового впливу на спосіб життя.
 
Більшість наших олігархів отримували дохід з продажу на зовнішніх ринках. На тих ринках ціни і рівень споживання є стабільно високими. Внутрішній ринок є нерозвинутим і нестабільним. Отже вкладатися всередині країни олігархам невигідно і вони цього не планували. Тим більше, що розвиток внутрішнього ринку тягнув би за собою появу численного середнього класу і неминуче підняття ціни робочої сили. З підняттям ціни робочої сили конкурентність наших олігархів на зовнішніх ринках ставала б меншою, а разом з тим впав би і прибуток.
 
До того ж, з появою численного середнього класу скоротився б електоральний масив олігархів. А його розмір впливає на можливість тримати управління політикою в своїх руках. Як і розмір прибутку/надприбутку впливає на можливість олігархам купляти управлінчьку верхівку і той же електорат.
 
Тобто, можливість мати високі прибутки (чи навіть надприбутки) є необхідною умову стабільного панування олігархії і авторитарної системи управління.
 
Другою необхідною умовою існування автократичної системи і олігархії є відсутність численного середнього класу.
 
Але оця друга умова (зубожилість населення) є джерелом ризику революції. Адже обставини можуть скластися так, що жебракування більшої частини населення може стати критичним і в країні станеться обвал. Тобто - підуть незворотні процеси руйнування структури. Скажімо, держава виявиться банкротом. Спочатку стануться затримки з виплатами, а потім виплати взагалі зникнуть.
 
Що може статися в таких обставинах? Може статися бунт, яким в решті решт скористаються ті ж самі олігархи для перетряхування відпрацьованого матеріалу і заміни його на відібраних спритників з нових облич.
 
Так було б, якби всередині країни не виникли зародки іншої системи, у вигляді самоврядних громад і добровільних асоціацій громадян. Здається, що у нас вже утворилася критична кількість громадян, які повірили у власну спроможність обходитись без цього паскудного державного рівня.
 
І от, має відбутися останнє зіткнення старої совкової авторитарної системи з новою, демократичною системою. Після якого нова система почне виштовхувати стару з нашого життя.
 
Я думаю, що чекати цього зіткнення залишилося 4 роки.