Нє, що не кажіть, а в Росії чимало профі в політиці. Я, навіть, заздрю. Хоча... Колись, в кінці 90-х, занесло мене до Курської губернії. А там, за чаркою чаю, в невимушеній атмосфері, я й спитав: "Ну, не моя, звісно, справа, але ж, усе-таки: чому ви голосуєте за Жирика?". Мені відповіли приблизно так: "А що? Він, звісно, блазень, зате прикольний". Що тут скажеш? Який електорат, такі й його "слуги".
 
Зараз лаври пана Жириновського не дають спати такому собі Дмитрові  Рогозіну. Він не просто політик, а ще й доктор філософських наук та автор книжок. Не що попало! Але ж, але! Хочеться панові Дмитрові слави. Хай навіть такої сумнівної, як у Жириновського. І, знаєте, я на сто відсотків згоден: Дмитро Рогозін свої 15 хвилин слави, при чому, щодня, абсолютно точно заслужив.
 
Звісно, прославився він не тільки шляхом використовування свого власного робочого органу, тобто язика, але й діями. Пам’ятаєте, як цього борця за "руський мір" заклинило в танковому люці? Ще б трохи, й довелося б танка того розпилювати, щоб вилучити з його надр такого цінного кадру. А кадра він, таки, цінний. Що не скаже- не в брову, а прямісінько в око, або й проміж них. Й має його слово, чесно, щоб я здох- пророчу силу. Та ви й самі знаєте, просто уваги не звертали.
 
Пам’ятаєте, як висловився він, що, мовляв, американці "на батуті будуть" до МКС діставатися? Куди їм, бездуховним, без ракети "Союз"! А потім р-раз- і опаньки: в російській частині МКС навернувся, пробачте, туалет. Так що, батут батутом, а прийшлося російським космонавтам до американців на товчок проситися... Тепер скільки проблем Гундяєву додалося: треба відмолювати зганьблені піндоським сортиром філейні частини та навіть причинні місця. А далі- гірше. А американці на своїх "човниках", вже комерційних, літають. І ніяких батутів.
 
Скільки за рік впало "Протонів"? Та й з "Прогресами" не усе гаразд. Оце сказав, так сказав.
 
Тепер вже видав про танки. Мовляв, "танкам візи не потрібні".Чудово! Отим, що не здатні на евакуатора заїхати, та глохнуть, коли забажають- дійсно, не потрібні.
 
Тепер чекаємо від Рогозіна щось про нездоланну економічну міць Московії та довголіття Царя- Путюшкі. Якщо усе так, як із космосом, то дуже чекаємо.
 
Власне, там таких, як Рогозін- греблю гати. Як послухати, скажімо, товаріща Гундяєва, то у нас, в Україні, ну царствіє безбожжя, інакше не скажеш. Але він таки молиться за нас (свята людина!), бо ми, усі, в Україні сущі, виявляється, його. Чи їх усіх. В усякому разі, ніяк не самі по собі, а їм належимо. Бо ж браття. Молодші.
 
Нє, якщо на того дядька подивитися, то він, таки, й справді, наче три дні з Богом балакав. Поки не побачиш на чекістській руці солдата релігійної служби недешевого годинника; поки не згадаєш, як вправно гендлював товаріщ Гундяєв цигарками та горілкою; поки не послухаєш його на тверезу голову. Тоді вже видно усе: і те, що мракобіссям, ксенофобією та шовінізмом товаріщ Гундяєв не поступиться партайгеноссе Геббельсові. І те, що аж світяться на його рясі погони з блакитними гебешними кантами.
 
З релігією усе так цікаво! Уявляєте: у пеклі зараз товаріщ Луначарський кпинить товаріща Ульянова (Леніна) та обзиває ідійотом. "Дивися, йолопе, як працювати треба!"- клює Анатолій Луначарський Вождя світового пролетаріату.-"Усе в Росії зараз, як я радив: церква, партія та її, партії, передовий загін, той що при нашому житті ЧеКа звався,- стали єдиним організмом, єдиною силою. А Пахом та Матрьона моляться замість Бога тому, кого їм влада замість Бога показала. Усе, як я радив! А ти мене за це жер, скотино!". І Ленінові відповісти нічим. А що відповісти? Жукова- в святі. Сталіна- в святі. Дрібну міль Путіна- й того, шляк би його трафив, теж у святі. А ще рік-два- святими стануть і Берія з Єжовим. І святий Фелікс, звичайно, що так гарно вбивав священників.
 
А піпл? Хаває. Бо йому, піплові, так подобається вважати себе "вєлікім"! І щоб нічого не робити. Та ще, правда, кредити якось платити треба, бо кляті піндоси хочуть поневолити святу Русь та берьозки руками клятих хохлів випиляти. І кипить їхній "разум возмущьонний". І лізуть усі 86 відсотків ледь не з кулаками: "Там наших нєт! Докажи!" Доказуєш. А у відповідь: "Маловасубіваліфашистов, всєхвядєрнуюпиль!"
 
Пройде небагато часу, й почує увесь світ плаксиві голоси: "Нас обманивалі! Ми за дємократію! Начньом с чістого ліста! Забудєм прошлиє обіди, ми же братья!". А ось тоді треба буде нагадати "братьям", що існує така гарна річ: колективна відповідальність. І штука це дуже неприємна. І що брати їхні на Місяць виють, десь під Тамбовом. І дурні будемо, якщо забудемо. А їх справа, їхній обов’язок: зібрати отих спеців орального жанру, отих дугіних, рогозіних, соловйових, гундяєвих, кисельових... і використати отой батут, що в Космос може щось там запустити, для запуску живого та отруйного вантажу. Запустять, нікуди не дінуться. Кленучи на усі боки своїх недавніх поводирів, як і велить московська сакральна традиція.
 
А ми проконтролюємо.