Поруч з будинком, в якому живу - паркан лікарні, трансформаторна будка, дитячий садок, дерева… Пару годин тому, поки ще було світло, виносив сміття. Бачу - біля того паркану сидить птах, звичайна чорно-сіра ворона, скукожена й нерухома. А у повітрі стоїть галас: Кар-кар-кар! З два десятка таких же чорно-сірих літають кругами…
 
Беру в руки ту нерухому. Вона навіть не виривається. Вона (або він) лише тремтить. Ну, думаю, гаплик, захворіла пташка. Може щось з’їла з ГМО. Чим допомогти? Йду додому, беру хавку, що призначалась моїм котам: варений хек, трохи Н2О - і до пташки… Вона як сиділа біля того паркану, так і сидить. Вони як літали, так і літають: Кар-кар-кар!
 
Я до неї, уті-путі, кушай хека, пий водичку. Сидить бідолага й труситься. Ну, думаю, буде однією вороною менше. Тим більше, хто з двоногих їх поважає? От якби лебідь, або павлін, хоча би пєрєпьолка… А так лише ворона - яка  з них користь – лише жруть, каркають та серуть…
 
На підтвердження моїх сумнівів проходить поруч мужичок і каже:
- Не возитесь с ней. Вот они каркают, ждут, когда она здохнет и сожрут…
 
Може й дійсно - смішно витрачати час на ту сіро-чорну істоту з жовтим дзьобом…Відхожу від неї. А раптом…! Так вона ж із жовтим дзьобом! Та це ж пташеня! І воно, певно, вчиться літати. Але щось не склалось. Попало в зону, де ходять двоногі.
 
Відхожу… Ховаюсь за деревом. Нікого поруч нема. А над тим пташеням стоїть страшенний галас, наче всі ворони із парку позлітались.
 
Кар-кар-кар! Давай, злітай!!!
 
І ця істота розправляє свої крила і злітає!!!  Летить!! Спочатку на паркан, потім на трансформаторну будку.
 
У небі – оплиски! А вона (чи він) ця падлюка, злітає на дерево…
 
А біля паркану лежить варений хек. А десь йде або сидить біля телевізора той мужичок...
 
Та й мені трохи не теє.. Погано подумав про птахів...
--
Отакі шмарклі.