для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Аpocalypse tomorrow


Аpocalypse tomorrow
Будь-який досвід – навіть негативний – має свій сенс. Це якщо ти не тікаєш від його результатів, а маєш намір впливати на процеси з метою їх змін на краще. В цьому сенсі входження добровольчого підрозділу ОУН в Збройні сили України дало можливість усвідомити всю катастрофічну гнилість клептократичної системи. Вже рік, як Росія веде проти нашої держави неоголошену війну. Рік, як на Сході в боях гинуть наші люди. Цей рік чиновники Міністерства оборони спокійно ходили на роботу і поверталися до себе додому, не маючи уявлення про переливний звук міни 120-ки, що пролітає у тебе над головою.  І за цей рік вже можна було б навести хоч якийсь лад в МО. Але ж наше пацифічно небоєздатне Міністерство оборони не існує відокремлено від політичної системи, яка й довела нашу армію до того анекдотичного стану, коли танки не могли виїхати з ангарів через порожні баки для пального. А ми ж – злопам’ятні, ми пам’ятаємо, хто у нас був незмінним керівником комітету Верховної Ради по обороні – пан Литвин. І не забудемо цього, аж поки колір його обличчя не втратить своєї гламурної засмаглості і, натомість, не появиться на його щоках отой специфічний сіруватий відтінок, характерний для мешканців тюремних камер.
Оте все бидло, яке роками звикло брати державні інституції з бюджетним фінансуванням чисто собі «на прокорм», і не думає зменшувати свої хапальні рефлекси. І якщо в мирні часи наші посполиті не відчували на своїй шкірі наслідки пограбування  армії, то тепер тим, кому випало взяти в руки зброю, розуміють в буквальному сенсі вітальну значимість розкраденого оборонного бюджету. Тому що держава, посилаючи на фронт солдата, через амбразуру каси Міністерства оборони щедрою рукою йому презентує:
Мило господарське – 1шт.
Полотенце вафельне – 1шт.
Носки – 4 пари.
Комплект форми (камуфляж піксель) – 1.
Комплект спідньої білизни -  1.
Казанок десантника - 1.
Речовий мішок совдепівського фасону – 1.
Берці – 1 пара.
Це те, що отримали наші бійці від держави. Всього іншого або нема, або «не положено».
Коли Катя Бояр, дружина нашого ротного, поцікавилася у відповідного чиновника в МО за літні берці, той відповів, що в нашій армії немає такого поняття – «літні берці». Тіпа, у нас берці – всепогодні. На це Катя його запитала: а ви також постійно носите однакове взуття – і літом, і взимку?..
Взагалі-то отой список – то є не що інше, як вирок системі. Величезна країна, яка рекламує найбільші у Європі магазини, яка закупляє чи не найбільшу кількість дорогих автівок преміум-класу, де вечором в дорогому ресторані, меню якого своїми цифрами здатне ввести в ступор не те, що рядового бійця, а й бойового заслуженого офіцера (проте вільного столика там навряд чи знайдеш..) – ця далеко не бідна країна посилає в бій солдата з отаким забезпеченням. Що це? Дайте мені пояснення, шановні захисники нашої влади від критики. Тому що я вже не здатний коментувати подібне. Як казав один персонаж – у мене вже текст скінчився.
В країні немає грошей? Чи в країні немає війни? А може підрозділи ЗСУ, що їх посилають у бій – то є апріорі якийсь штрафбат, де всі бійці так само апріорі є чимось винні перед владою і мусять змити оту провину своєю кров’ю? Може саме безкінечна жертовність – то є якась сакральна складова цієї війни? Може ми щось не до кінця розуміємо в мотивах поступків нашої влади? Мимоволі пригадується фрагмент – жрець з обсидіановим ножем на вершині піраміди з фільму Мела Гібсона «Апокаліпсис»…  
Тоді перед відправкою на фронт нашим бійцям треба не зачитувати присягу на вірність народу України, а проголошувати щось на зразок – «Наш сонцесяйний президенте! Ті, що йдуть у бій, вітають тебе!..»  
Мені здається, таке вітання було б вельми органічне на фоні «…вафельне полотенце – 1шт.»
Так ось: так не посилають на бій вільних громадян, своїх співвітчизників. Так можуть посилати тільки рабів, вартість життя і здоров’я яких для влади набагато менша, ніж такі необхідні на фронті тактичні окуляри, печатки, рації з захистом хвилі від прослуховування, зручні розгрузки, наколінники, нічна оптика… Проте тих, хто дійсно так вважає, чекає сюрприз: тому що в бій за Україну йдуть свідомі вільні громадяни. Йдуть незважаючи на відсутність амуніції, незважаючи на таке відношення до себе з боку влади. Тому що вже давно не асоціюють паразитичну владу з країною, яку треба захищати.  
В країні немає грошей? Я знаю, де є гроші. Я вже говорив, але ще раз повторю: вони є, для прикладу, у Шуфрича. Мільйони і мільйони доларів, які він «заробив» на нашому газоконденсатному родовищі. Гроші є у Допи з Гепою. Сказати, як вони їх заробили? Гроші є у Ахметова. Він також «заробив» ці гроші потом і кров’ю. Не своїми, звісно, але кого це парить. Власне, якщо колишній головний бухгалтер Державної продовольчо-зернової корпорації може викласти зі своєї кишені 68 млн. гривень, то це є зайве свідчення, що грошей в державі просто неміряно і ніхто їх не рахує. І неміряність цих мільйонів доларів і гривень якраз і є наслідком пограбування найголовнішої ланки нашого соціуму, що наразі перебуває в активній фазі війни – пограбування фронтовиків.
 

© sampo [15.05.2015] | Переглядів: 4193

2 3 4 5
 Рейтинг: 46.3/86

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook