Найкращі образи, сюжети і думки приходять до мене сразу після прокидання .. Якихось 10-15 хвилин забезпечують мою творчість по життю поживним матеріалом.
 
Сьогодні, під воркутіння голуба за балконним склом, якого (тобто голуба) я мав необережність годувати, до мене прийшли декілька сюжетів, причому останній – про Юлю. Мабуть під враженням її вчорашнього виступу по дротовому радіо, якого я іноді вмикаю коли заходжу на кухню.
 
Юля, під прихильний акомпонімент ведучого, розповідала про тарифи. Зміст був приблизно тим самим, що і на 112-му каналі. До речі, прогулюючись якось Зоологічною, я напнувся на величеньку новобудову і з написів на ній дізнався, що це і є 112-й. Від 112-го віяло заможністю і впененістю .. Навіть більше – він справляв враження впевненої заможності (чи заможної впевненості).
 
Тут чомусь згадалась дещо кумедна ситуація, коли Юля (здається у Савіка ще на Інтері) запевняла, що всі національні медіа в руках олігархів, які тримають на своїх міцних руках всі нашу олігархічну систему і використовують свої ТБ-канали як засіб промивання мізків пересічного піплу на користь олігархічного вічного панування.
 
Савік, що очевидно був сповненим симпатій до Юля, трохи ніяковів і ледь стримувався від нагадування Юлі, що вона лупцює олігархів саме на олігархічному каналі. І Юлі було б що відповісти, аби їй не заважала проста людська політкоректність. Ну, я відповім за Юлю, не дарма ж я в минулому був затятим юльком.
 
Так от, пані і панове, справа в тому, що у Юлі тоді був високий (точніше сказати – величезний) рейтинг. І, як це не виглядає дивним, між каналами олігархів існувала майже вільна  (так здається) конкуренція. Для них присутність на передачі Юлі була тим самим, що і транслювання футбольного матчу з чемпіонату світу. Чистий тобі бізнес. А що ж до юліних розвінчуваній олігархічної системи, то олігархів це не лякало .. Мабуть вони таки непогано знають наш народ. Єдине, чим Юліни виступи на олігархічних каналах шкодили олігархам, так це підняття рейтингу Юлі, яке потім конвертувалося в збільшення її фракції в ВР, що спричиняло додаткові витрати олігархів на компенсаційні заходи. Але ті компенсації були платою за вільну конкуренцію олігархічних ТБ-каналів, тобто вони були невідворотніми, як крек дикого капіталізму.
 
Ну, от, з такими думками я проминув вулицю Зоологічну і пішов собі далі ..
 
********************************
 
Сьгоднішнім ранком я усвідомив, що Юля розпочала свій останній вирішальний бій.
 
Цього разу ареною битви стали тарифи на газ. Чому тарифи і саме на газ? – намагався зрозуміти я, людина далека від політики .. І тут таки мені відкрилося: є два джерела збагачення акціонерів олігархічної (а по-нашому – авторитарної) системи! Першим джерелом є державний люджет, а другим джерелом є доходи пересічного піпла. До бюджету Юлі зараз не дотягнутися, а от за гаманці пересічних можна поборотися.
 
Тобто, пані і панове з Дурдому, розумієте про що йдеться? Йдеться про те, щоб вхопити за руку злодія, який чистить гаманці пасажирів маршрутки. Ви хоч раз намагались зупинити кишенькового злодія?
 
Якою є ціна питання? Правильно, ціною є половина з олігархічних надприбутків - міліарди грн. Це з одного боку. А з іншого боку ціною питання є життя людини. Маю на увазі саме пані Юлю. Йде війна, а на війні люди гинуть.
 
Мушу визнати, що юліна задумка виглядає дуже вдалою! По-перше, так можна вдвічі послабити олігархів, по-друге, можна збільшити частку своїх прихільників .. Ну, і в-третє, можна врятувати від падіння внутрішній ринок, яке станеться от-от внаслідок масового зубожіння спожівачів .. І це, останнє, є для Юлі важливою складовою, адже користь для країни живить дух бійця.
 
На моє особисте переконання, ця остання і вирішальна спроба Юлі кинути систему у нокдаун є необхідною ланкою в ланцюжці нашої долі. Суспільству не вистачає розуму здогадатися про неможливість зламати систему зверху. Отже, потрібен остаточний і переконливий доказ – Юля на чолі системи.
 
Хай Юля! – вигукне колись суспільство, бо не побачить навкруги жодного, хто має шанс врятувати всіх. І вже після того, як і Юля не врятує країну від авторитарної системи, суспільство зрозуміє, що покладатися можна тільки на себе. І втратить воно надію на «державну владу» і забажає від неї лише одного – віддати суспільству половину повноважень і коштів. І почнуть люди лаштувати життя за здоровим глуздом і світлою вірою в свої творчі сили.