Аби не путінське загострення імперскості Орди, то ми б тихо-мирно готувалися до наступних президентських виборів, які, як ми з’ясували в попередніх розвідках, ведуть вже до Майдану-3, адже інакше не можливо було б припинити нескінченну узурпацію влади новим оберсувереном, як це було раніше і склалося в історичну закономірність на нашому історичному проміжку.
 
Але маємо те саме загострення, і мляву генно-модифіковану війну, і загострення суперечностей між тенденціями всередині, і можливість соціальних збурень, і разом з тим військових атак Орди, що можуть привести до подальших втрат територій, отже – до військової поразки, а за поразкою – до деморалізації і разом з тим, - до такого вивільнення творчої енергії різнобарвних мас в усіх прошарках суспільства, якого ми досі не спостерігали.
 
Все означене чи подібне до нього можна розглядати як епізоди великої істроричної драми (з купою трагедій) під назвою «Знищення Російської вмперії». Ми опинилися в епіцентрі подій і це якось надихає. Але на лаштунках Дурдому навряд чи вдастся відтворити масштаб цієї драми .. Тому обмежимося коротенькими тезами щоб зрозуміти хоч що-небудь з того, що взагалі здатен зрозуміти дурдом.
 
1. Порошенко, очоливши авторитарну систему управління, має узурпувати владу щоб не втратити керованість в цьому конгломераті мафій. Попервах він не справляв враження вправного узурпатора .. Мабуть стіснявся .. Все ж таки була ще інерція революції і суспільство ще гомоніло.
2. Аж ось пройшов рік. Попри великі зміни в європейському напрямку, які ми спостерігаємо, у мене складається впевненість в тому, що відкат у звичайну авторитарщину є неминучим – адже Путін не дає нашому автократичному хижаку часу на пошиття «демократичного» прикиду. Що це означає на практиці? Це означає, що силові органи почнуть діяти як завжди – тобто не на захист народу, а на захист влади від народу. Отже, незабаром стануть затребуваними ті самі «спеціалісти», що планували і здійснювали боротьбу з М-2.
3. Те, що зараз відбувається на фронті (конфлікт між ВСУ і ПС і іншими добровольчими озброєними підрозділами, а також – і з волонтерами) є одним з етапів зазначеної неминучої узурпації влади оберсувереном системи.
4. Отже, насправді, узагальнюючи деталі, можемо констатувати таке: Існують дві моделі подальшого існування нашої країни: російська і українська
• Російська модель (вона у нас панує зараз) тримається на таких ключових словах, як от: государство, органи, єдіноначаліє, ісполнєніє-законов, нє-нада-расшативать, …
• Українська модель складається з інших модулей: громада, добробут, взаємна повага, справедливість, воля, виборність очільників, …
 
Тим часом у нас відбувається відродження всіх атрибутів авторитарної системи, що матиме багато неприємних для нас наслідків. Серед них є і такі два головних:
1. Захід зневіриться в нашій спроможності до модернізації
2. Путін продемонструє переваги своєї авторитарної системи над нашою авторитарною.
 
Для тих, хто вірить в життєспроможність України, залишається сприяти становленню української моделі існування. При тому не має сенсу атакувати авторитарну систему майданами, адже Майдан є засобом припинення узурпації, але не є засобом заміни авторитарної системи на демократичну.
 
Становлення української моделі передбачає самоорганізацію громадян на вирішення як суспільних проблем (цю функцію виконують громадянські організації), так і на вирішення проблем за місцем проживання (функція громад і громадських об’єднань).
 
Поки питання самоврядування не вийшло на перший план в суспільній свідомості, доти авторитарна система буде перебувати в повній безпеці.
 
А ми будемо насолоджуватися її циклічностю (узурпація-Майдан-криза).