Минулого разу в палаті "ДАН" (Дурдомна Академія Навух) зібралося декілька вчених персоналів на чай з варенею. Оскільки залишилося багато варені, то сьогодні очікуємо на повернення вчених персоналів і персоналок.
 
Для економії мізків поговоримо про те саме, що і того разу, а саме - про те, яким способом авторитарна система просувається у часі.
 
Отже, 1-ше питання: "Звідки вона взялася, тая авторитарна система управління?"
 
Доповідаю. Вона існувала в Совдєпії. В 91-му році минулого століття в минулому тисячилітті на території сучасної України мешкали совдєпи. То ж, ні на що інше, ніж на авторитарну систему, вони не були спроможними.
 
Як працює авторитарка? Так, як працювали феодальні системи. На чолі стоїть найбільший суверен (король, цар, пахан - папа), він кришує феодалів. Феодали мають території панування .. З народом, активами і грошима.
 
Звичайно, що така дикувата система годиться лише для дикуватого народу. Але ж сучасний народ з кожним роком стає більш цивілізованим і менш диким (завдяки глобалізації з існуючими цивілізаціями). Тому в країні поступово визріває готовність залишити совдєпівську авторитарну систему і перейти до системи золотого міліарду сучасної цивілізації - до демократії.
 
Суверени розуміють неминучись змін і втрату феодальних способів збагачення .. І вони з цього приводу не комплексують. Вони вже погодилися з тим, що їхні діти будуть жити при горезвісному "верховенстві права" .. Але своє власне красиве життя вони хотіли б дотягнути в тих обставинах, до яких вже звикли.
 
Отже, вся справа в темпі змін. Скільки теперішнім феодалам залишилося до виходу у відкритий космос? Років з 20-40. Скільки років залишилося бідкатися аборигеновим совкам? Ті ж самі 20-40 .. Отже, можна майже стверджувати, що років через 30 Україна вже буде цілком демократичною країною.
 
Для того, щоб народ менше сіпався, а спокійно чекав переродження, йому, народу, розказують про те, що він живе вже в демократичній країні. Буквально з 91-го року. Тут тобі і парлямент, який невтомно продукує закони, в якому кипить боротьба між владою і опозицією .. І ця драматична історія не абияк ангажує населення нашої автократії.
 
Тут тобі і демократично обраний Президент, який стоїть на сторожі суверенітету, конституції і почує кожного .. Тут тобі і свобідна медія .. Тут тобі і виїзд за кордон ..
 
Отже, найкращім шляхом відходу для суверенів буде такий: народ перебуває на межі перших фізіологічних потреб і разом з тим перебуває у ментальних ілюзіях щодо демократії і свобід поточного життя.
 
Звичайно, що народу важко, а декому і нестерпно, перебувати на межі .. Все більше безробітних, бездомних .. Все більшим попитом користуються мусорні баки. Але, як не дивно, ця частина народу, що перебуває на межі, скоріше помре, ніж згуртується для відвоювання свого кусеня добробуту. І саме ця обставина рятує нас від більшовистського перевороту. Україна - не Росія.
 
Дійсно революційною силою є середній клас. Як тільки авторитарна система дозволяє йому зрости, так і отримує загрозу Майдану.
 
Але і Майдани не спалахують хаотично .. Вони знають своє місце в ланцюжку генетичного коду авторитарної системи .. Але про це ми доповідали минулого разу і тому відкладемо обговорення генетичного коду на наступне засідання ..
 
Якщо, звичайно, вистачить варені.