Когда бы не было чудес
И синевы небес,
Когда бы люди не могли
Летать вокруг земли,
Когда бы солнца свет погас,
Как слепнет зоркий глаз -
Лежал бы мир мечты в пыли,
А с ним и мой рассказ.
 
Но город спит и видит сны -
Виденья спасены;
По улиц звонкой тишине
Вот луч скользит ко мне;
Теперь взлетай и курс бери
Туда, где горизонт горит -
Мне сердце говорит!
 
А как летать, хотите знать?
Тут главное - начать.
Расправить крылья - хорошо,
Но где же крылья взять?
Без крыльев вроде никуда,
Но горе - не беда:
Припомни, как во сне летал -
И, как во сне, летай!
 
Над сонным городом лечу
По моему лучу.
Мой луч серебряной стрелой
Влечет меня с собой.
Проснулось небо, спит земля
Людей и их ракет.
С мечтой о звездных кораблях
Я перегнал рассвет.
 
о о о
 

 
ГІМН ГРОМАДЯНИНОВІ ВСЕСВІТУ
 
Людино вільна і прекрасна,
Ти над суспільствами й для них,
Ти – сонце мислі в день ненасний,
Що сяє серед доль складних.
 
Твоя мета – цей світ пізнати,
Твій путь у хмарах десь зника.
Хоч часу маєш небагато,
Та б'є натхнення ключ в віка.
 
Ніхто не вирішить за тебе,
Навіщо жити, що робить,
Нема бо господа на небі,
А поряд брешуть кожну мить.
 
Ти, зрячий син буття сліпого,
У розвитку не маєш меж,
Якщо не спинить випадково
Тебе негідник, зрячий теж.
 
Тому – вперед! Борись і прагни
Творить високе понад все!
Якщо в багно зневіри тягне,
Шукай надії озерце!
 
Пліч-о-пліч з однодумцем вірним
Будуй майбутнього штрихи,
Хоч згоджуйся, та непокірно,
Єднай усі людські шляхи.
 
І зустріч в космоса глибинах
Людей з віддалених світів
Осяє Розум, як єдине
Святе по розуму братів.
 
Мрійте! Ідея, наче промінь дивний,
Проріже темряву пустель.
Ви – частка променя, що рівна серед рівних.
 
o o o
 

 
NGC 6302
 
У затишку космічному
Годинник час відлічує.
Світила в ньому сиплються
Із вічності до вічності.
Летить метелик, світиться,
У нескінченність кличе...
Зловлю, переверну,
Продовжу радість сну.