20 березня я повернувся з півторамісячної ротації в АТО. А 3 квітня мене наздогнала новина – чотири бійці нашого козацького загону були нагороджені орденами «За мужність».
 
Я писав вже про історію коли чотири козаки тримали російський наступ – саме герої тих подій були удостоєні державних нагород.
 


 
Що я відчув? Давайте по порядку.
 
Що таке БУК? Це таке об’єднання козацьких організацій, що сформувалося біля одного конкретного добровольчого загону – Колької роти спецпризначення ім. Тараса Шевченка. Крім суто бойового загону – власне козацької спецроти, до складу об’єднання увійшли козацькі організації на місцях, волонтерські групи, окремі ентузіасти, тощо й тощо. Розшифровується та абревіатура очевидно: «Українське бойове козацтво».
 
Тут треба зробити зауваження. Україна дуже пишається козацькою історією, має силу силенну козацьких організацій, дуже багато козаків наразі служать у Збройних силах, у Національній гвардії, у прикордонниках та в добровольчих структурах, проте про козацькі добровольчі формування протягом війни майже ніхто так і не почув. Чи існують вони?
 
Так існують. Два на всю Україну. Друга рота батальйону «Січеслав», яка наразі тихо жевріє десь на блок-постах. І рота БУК, яка наразі посилює гарнізон Донецького прикордонного загону прямо на лінії зіткнення. Небагато?
 
От і я подумав, що небагато. Подумав – і поїхав з хлопцями на ротацію. Кортіло побачити спецроту БУК у справі, та й на власній шкірі відчути, що воно таке – АТО.
 
Відчув. Як розповісти? Краще покажу.
 
Що таке АТО? АТО – це учебка. Це широке поле, багато біганини, заняття з освоєння техніки. І холод до кісток.
 

 
АТО – це частина. Маленький кубрик на 15 м. кв. у якому живе бува до 15 людей.
 
Комфорт ненав’язливий.
 

 
Наш особистий простір.
 

 
Тісно? Це ви ще бліндажа не бачили.
 
АТО – це наряди по частині.
 

 
АТО – це нічні караули та чергування на лінії зіткнення.
        

 
АТО – це історія як наші хлопці на блок-посту, край дороги (аби було видно всім) виклали гільзами від снарядів вічне – ПТН-ПНХ. Сподобалося всім. Крім сепарів.
 

 
АТО – це багато виїздів із самою різноманітною метою.
 



 
АТО – це бойові.
 



 
АТО - це Правий Сектор. А куди ж без них? Козаки з правосеками - брати навік!
 

 
АТО – це підтримка рідних і дитячі малюнки, які вкотре нагадують – все не дарма.
 


 
АТО – це просто класні хлопці з якими звела доля на певному етапі життя.
 



 
АТО – це коли доля закидає в ситуацію, коли маєш лише секунду на рішення. Коли з одного боку – страх за життя, так притаманний кожній людині. З іншого – почуття обов’язку, яке каже що треба, бо хто крім нас? Це – вибір, який зробити треба тут і зараз, бо другої спроби може не статися…
 
Тут я не буду вивішувати ніяких фото. Мені не траплялися такі ситуації. Дасть Бог – і не трапляться, красивими і мужніми вони бувають тільки в кіно, насправді ж це скажено, нечувано, просто нелюдськи страшно. Можна тисячу раз казати собі про те який ти хоробрий, але у вирішальну мить…
 
Чотирьох моїх товаришів доля поставила перед вибором. І вони обрали. Виконали обов’язок і здолали страх. Вони знову поїхали туди де вирішується доля нашої країни. Бо обов’язок кличе.
 
Тож пишайтеся нагородами, хлопці: командир роти БУК Андрій Мойсеєнко, козаки Юрій Осипенко, Орест Дирів та Станіслав Кохановський.
 
Ви ще раз справою довели, що Бойовому Українському Козацькому роду – нема переводу.
 

 
Будьмо!
 
Дмитро Калинчук