Завтра Чистий четвер… Мабуть варто піти до сповіді і покаятися у найстрашнішому: несподівано для себе виявив, що з недавніх пір я є прихованим «агентом Кремля» і його «п’ятою колоною». Перший мій мислезлочин (орвелівський термін) полягає в категоричній незгоді з тезою: «У період війни не можна критикувати владу». А другий – у переконанні що таки не Кремль змушує чиновників брати «відкати» і хабарі  
Напевно, не було б цього зізнання, якби не другий день істеричних зойків у мас-медіа з приводу вчорашнього блокування трибуни свободівцями з вимогою створення тимчасової слідчої комісії та не сьогоднішній скандальний виступ депутата-радника (і ще там кого?) Антона Геращенка із звинуваченнями «Батьківщини» і «Свободи» в роботі на Путіна. Мені просто важко збагнути поведінку самого прем’єра та його політичних соратників, які вирішили на, поки що не підкріплені ніякими доказами, звинувачення відповісти істерикою, замість того, аби спростувати закиди максимальною відкритістю уряду і його сприянням роботі ТСК.
Мова ось про що. Ще 18 березня під час брифінгу депутатів-свободівців виступив колишній керівник Держфінінспекції Микола Гордієнко, який заявив про виявлення його ревізорами зловживань на держпідприємствах на 7,6 мільярда гривень. Всі інші висловлювання – і про те, що «Яценюк очолив схеми уряду Януковича», і про вкрадені кошти можна було б списати на припущення ображеного екс-чиновника, якби не кілька «але».
Будь-який відповідальний глава уряду не просто б взяв до уваги результати перевірки Держфінінспекції, а сам би ініціював комплексний аудит держпідприємств, а самі матеріали скерував би до Генеральної прокуратури. Бо насправді той факт, що ДФІ виявила якісь порушення на суму в 7,6 млрд. ще не означає, що хтось щось вкрав, а тим паче, що до цього причетний глава уряду. От, наприклад, візьмемо ДП «Антонов». Держфінінспекція там виявила якісь порушення (за одними паперами на 60 мільйонів гривень, за іншими аж на 300 з «гаком»). Але чи можна назвати злочином те, що замість розробки кількох Ан-148 ДП «Антонов» використало кошти на введення в експлуатацію військового транспортника Ан-70? Виходить, порушення ніби-то є, але чи можна вважати злочином передачу Українській армії повноцінного літака? Мабуть, що ні. Але для того, щоб встановити, чи є в діях керівників ознаки злочину повинна працювати не Держфінінспекція, а слідчі прокуратури чи МВС (якщо мова йде про розкрадання), ну й, звісно, не завадила б робота ТСК.
А що ми отримали натомість? Абсолютно безглузді інформаційні нападки на самого Гордієнка та абсолютно недоречне використання універсальної форми самозахисту влади: «Цей скандал інспірований Москвою!»  При цьому не варто заперечувати очевидного: цей Микола Гордієнко таки добрячий «жучисько». Бо, судячи з його маєтків, він явно не жив і не живе на одну лише зарплатню. Проте злодійкуватий образ самого колишнього головного фінінспектора автоматично не скасовує результатів перевірки підприємств Держфінінспекцією. За її матеріалами варто б подивитися, чи справді на держпідприємствах крадуть мільярди, чи мова йде лише про бухгалтерські огріхи і перекидання коштів з одних статей на інші. І для того, аби знизити градус напруги у суспільстві вато створити тимчасову слідчу комісію. Бо саме через народних депутатів у наш час, як утім й 10 чи 20 років тому, найлегше домогтися хоч якогось суспільного контролю над ходом перевірки чи розслідування.
У цьому сенсі сам прем’єр та парламентська фракція «Народного фронту» мали б виступити ініціаторами створення ТСК. Адже навіщо чесній владі щось приховувати? А тим паче у ситуації, коли начебто левову частку порушень допустили уряди попередників, як стверджують у Кабінеті міністрів? Натомість ми спостерігаємо хворобливу агресію спікерів НФ на кшталт народного депутата Антона Геращенка, який вирішив записати всіх прихильників створення ТСК у… роботі на Кремль, мовляв, «…Путін вирішив знищити Україну зсередини…» через депутатів, які засумнівалися у чесності пана Яценюка. А ще якоїсь холери організатори кругової оборони Арсенія приписали «Свободі» і «Батьківщині» змову проти президента! І не менше! Наче глава держави, а не уряд у нас відповідає за економічну політику!?.
Це вже нагадує поведінку боягузливого пацанюри у дворі. Коли якийсь хуліганистий хлопчисько каже: «Вийдемо, побалакаємо!» - а наш боягуз біжить до старшого хлопця і розказує, що того (старшого) хуліган на три літери посилає. Не знаю, чи довго президент погоджуватиметься з роллю політичного щита для прем’єра і наскільки є переконливим твердження про серйозні і матеріально підкріплені президентські амбіції Яценюка, але поки що маємо те що маємо. Президент і його головна парламентська сила не без огиди змушені потурати забаганкам глави уряду, зволікаючи зі створенням тимчасової слідчої комісії щодо ймовірної корупції серед урядовців.
Олег Оленюк.