Казок чимало про війну
І героїзм убивць.
Хоч ви не чули ще одну:
Як сміх війну спинив.
 
Ти уяви, відчуй, поглянь,
Коли в часи ті слушні
Була єдиною земля,
Було все людство дружнім.
 
Та світ біда не омине,
Знайде безумні сили.
Друг Над із подругою Не
Всю землю поділили.
 
Уклали мирний пакт: мовляв,
Сваритися не будемо;
Там Надземля, тут Неземля,
Є нелюди й надлюди.
 
Не, Над владиками стають.
Віддай їм дань покори.
Проси у них, невільний люд,
Те, що віддав їм вчора.
 
На кольорових папірцях,
На мідяках блискучих
Надрукували обіцянь,
Пороздавали кучу.
 
Береш і дякуєш – ти свій.
Хто не купився – ворог.
Надлюди людям б’ють писки
І в нелюдів терор.
 
Свої відчули щось не те
У оргіях кривавих.
Чи Не порядок наведе?
Чи Над усіх знеславить?
 
Свої людьми ставали знов
Від праведних думок.
І Над на Не пішов війною.
Крикнув: «З нами Бог!».
 
Свої забули людяне,
Зібралися злим натовпом.
Мільйони вірно служать Не,
Мільйони служать Над.
 
Ідуть два війська на війну…
Одна душа у полі
Всім мріє розум повернути,
Щоб раділи волі!
 
Її вже взяли на приціл
Надбанда і небанда…
Душевний жарт всіх розсмішив:
«Війна – це   н а д н е п р а в д а!».
 
Від сміху небосхил хитавсь.
Владики повтікали.
Люд знов дружив, люд знов братавсь,
Солодкі дні настали.
 
Казок чимало про війну
І героїзм убивць.
А Бог нам дав лише одну.
В ній сміх війну спинив.