Отже, завершуємо нашу веселу повість про корупцію як спосіб існування авторитарної системи.
 
Ми пам’ятаємо як все починалось – держава взялася організовувати (фактично в ручному режимі) процес приватизації. А держава ж була перефарбованою совдєпією. Тобто, збудованою з паскуднішого людського матеріалу.
 
Не дивно, що вже в 90-х склалися достатньо ефективні і стійкі мафіозні угрупування для захоплення величезних активів, якими була щільно насичена Україна. Папою цієї системи став наш маленький руденький Данілич.
 
Отже, першою історичною функцією цієї системи було створення первинних активів і первинного середовища для їхнього функціонування.
 
Другою історичною функцією системи постало збільшення цих активів, а також більш-менш мирний перерозподіл активів, якщо до влади потрапляють конкуренти. Саме це – збільшення активів і мирний їх перерозподіл між «синіми» і «помаранчовими» - стало головною функцією і змістом існування нашої авторитарної системи аж по сьогодні.
 
Найвищим економічним досягненням цієї системи було відновлення (з незначною модернізацією) ще радянських виробництв сировини і напівфабрикатів і постачання їх на зовнішні ринки. Звідси виникав потік валюти і сучасний імпорт. Завдяки сучасному імпорту пострадянські українці на певний час отримали більш-менш пристойне існування. Але цього проміжку матеріального благополуччя вистачило для того, щоб в суспільстві встиг сформуватися запит на європейські стандарти.
 
Отже, беремо до уваги: прихід в доросле життя кожної хвилі нових людей в умовах відносного благополуччя і відносної поблажливості системи зсуває життєві пріоритети українського суспільства на крок в бік європейських цінностей.
 
Тепер про мотивації для складових системи. Тобто, про те, за чим йдуть в цю систему і чому за неї тримаються.
 
В той час, як в українському суспільстві йшли незворотні процеси орієнтації на стандарти сучасного цивілізованого західного суспільства, в системі зразка «Пізні донецькі» вдосконалювалися схеми і методи перекачування надлишків добробуту з самого низу і на самий верх, де надлишки у вигляді валюти і злитків драгметалів заповнювали одна за одною спецкімнати системи.
 
Сказати «в цій системі є багато коррупції» - не сказати нічого. Адже «коррупція» є способом існування авторитарної системи. Тому, до речі, некоректно навіть застосовувати до авторитарної системи термін «корупція». От, скажімо, чи можна називати «корупцією» сплати хану податі тим чи іншим князюкою? Москва, кажуть, платить Грозному відступного. Що це є – «корупція» чи «спосіб існування ординської системи»?
 
Зважаючи на це, можна стверджувати, що «корупція» існує лише в демократичних системах як відхилення від правил існування, як нехтування інтересами спільноти, як прояв грішного боку людської природи. У нас же немає корупції, у нас є  Авторитарна система. А всі розмови про боротьбу з корупцією, разом із створенням страшних комітетів, є маскуванням під демократичну систему.
 
Але всі вже звикли до «корупції», тому згадаємо як працює авторитарна мафіозна система корупції. Принцип функціонування такої системи є дуже простим: робити бізнес зі свого місця в системі управління і сплачувати данину «наверх», тобто гаранту твого бізнесу.
 
Чому є можливість робити бізнес на свої посаді в авторитарній системі? Тому що:
 
А) Така система склалася (за часів Кучми) і вона з тих пір успішно функціонує. Звичайно, що такий паразитичний бізнес з оточуючої людської маси всмоктує собі в штат все найбільш цинічне і прагматичне, не обтяжене думками про долю країни.
 
Б) Тому що всі мафії цієї системи складають міцну корпорацію, об’єднану бажанням і далі триматися прибуткового непильного і надійного мафіозного бізнесу.
 
В) Тому що на вершині авторитарної системи стоїть її серце – общак країни, тобто – бюджет, а поряд з бюджетом є ще й ЗВР країни.
 
І цій системі стягнення зайвих грошей наверх, в спецкімнати країни, нічого суттєво не загрожує, поки населення не пройшло повного оновлення (це років з 40), або поки бюджет залишається в її розпорядженні.
 
Отже, є два можливих шляхи розвитку: чекати 40 років поки оновиться населення, або відібрати в авторитарної системи бюджет в «декілька років». Не весь, звичайно, а хоча б ту частину, з якої відбувається повсякденне життя громад. Тобто, якщо кошти частини (з часом - половини чи більше) податків і стягнень не будуть надходити до общака, привабливість паразитичного бізнесу в складі авторитарної системи різко впаде і він почне розкладатися з внутрішніх обставин.
 
Звичайно, що для такої бюджетної революції мають визріти потужні чинники. Зокрема, таким чинником буде бажання суспільного активу впорядковувати життя власними силами за власним розсудом і критеріями моральності, які притаманні українській спільноті. Тобто, необхідною умовою має бути потужний запит суспільства на самоврядування.
 
Утворення системи самоврядування (воно безперечно станеться, як не через 4 роки, то через 40) повністю змінить напрямок і принцип розбудови системи управління. Якщо зараз (за авторитарної системи) джерелом управління є Президент (і всі ланки цієї ситеми залежать від «начальників» і майже не залежать від суспільства), то потім (і це вже буде демократична система) розбудова системи управління буде йти знизу – від громади.
 
Звичайно, йдеться про ті громади, яки дозріли до самостійного життя. Таких зараз, справді, є небагато.