Сьогодні критика Президента в Україні, як ніколи, набрала специфічних рис.   Як критики, так і прихильники Порошенка,  одні одних називають ворогами України, агентами Кремля, троллями, ботами і т.п.  При цьому кожна із сторін має для цього певні аргументи.
 
АРГУМЕНТИ ПРИХИЛЬНИКІВ ПОРОШЕНКА.
Третій Майдан - це один із сценаріїв Кремля для того, щоб розхитати і роз’єднати українське суспільство з допомогою критики влади. Також і критика військових і головнокомандуючого в умовах війни є провокаціями, які на руку внутрішнім і зовнішнім ворогам.
Чи має така позиція логічні підстави? Авжеж! Тому що серед критиків Президента є такі, яким байдуже наслідки.  Їх не цікавить, - чи буде достойна ПРОХІДНА альтернатива зміщеному з поста Президенту, чи буде цей процес  легітимним, як цим скористається Росія і т.п.   Для прикладу наведу крилату цитату великого хвілософа сучасності, дурдомівця ОБашти:
 

 
Якби все українське суспільство озброїлось цим гаслом генія стратегії і тактики, то Володимир Володимирович  напевно пісяв би від радості. Ми вже на гіркому досвіді пересвідчились, як Росія в таких випадках підло і підступно користається нелегітимністю влади. Тому третій майдан для ВВП був би зручною і бажаною ситуацією.
***
АРГУМЕНТИ ПРОТИВНИКІВ ПОРОШЕНКА.
Заборона критики влади є зручною ширмою для зловживань і безкарності.  Цим можна прикрити і відверту брехню влади,  і корупцію, і бездарне військове командування, і порушення свободи слова,  і багато іншого.  Чи має така позиція логічні підстави? Авжеж!   Ось, приміром, нещодавно великий фахівець у питаннях перебіжок з партії у партію  (партія регіонів-соцпартія-ФронтЗмін-Батьківщина-Народний Фронт)  Костянтин Матейченко, придумав Законопроект під назвою «Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо захисту та збереження авторитету держави)», в якому запропонував  карати «критиків влади» виправними роботами на строк до двох років, арештом до 6 місяців або позбавленням волі на строк до трьох років. Критику влади цей спортсмен-перебіжчик назвав :  «суспільно небезпечні протиправні діяння, що посягають на авторитет України, наруга, осквернення чи інші дії, спрямовані на підрив авторитету органів державної влади, що в подальшому може тягнути за собою порушення соціальних норм й державного ладу» і т.д.  
Ця маячня – у кращих традиціях законів 16 січня! Це є один з прикладів, коли до законодавчої ініціативи беруться невігласи. Матейченко може бути прекрасним командиром батальйону, однак це ще не значить, що прекрасним політиком-законодавцем, але справа не у цьому, а у тому, що заборона критики має небезпечні тенденції.
 
То що ж робити з тією критикою?  Імхо, повинні бути якісь розумні межі.  Перша умова – зміна влади, якщо вже таке питання постане нагально, повинна бути легітимною.  Я припускаю навіть протестні виступи,  але не майдан, якого чекають у кремлі.  Влада зі свого боку повинна старатися не давати приводів для критики.  В інакшому разі негативні дії влади у всіх сферах приведуть до логічних поетапних протестних настроїв:  спочатку суспільство буде очікувати позитивних змін, реформ і виконання обіцянок, потім почне задавати питання, потім почне критикувати. Якщо все і далі буде безрезультатно – народ почне обурюватися, влаштовувати акції протесту. Якщо це не допоможе – буде вимагати дострокових виборів, а якщо народу не залишать жодних варіантів – буде майдан. Тож панові Президенту варто над цим задуматись, адже при останньому варіанті можуть постраждати усі.
 
А от конструктивну критику, надіюсь, нікому не вдасться заборонити.  Якщо, приміром, Петро Порошенко є відвертим брехуном  і обіцяльником, і цьому є беззаперечні докази, то чому я про це повинна мовчати? Я при цьому не закликаю до жодних майданів і не роблю наклепів, лиш констатую факти. І якщо ці факти підривають авторитет влади чи самого Президента – то це їх, а не моя, проблема.
 


 
https://www.youtube.com/watch?v=m9LUpnil1UE
 

 

 

 
.