Привіт!
Ось кажуть, Путін, мовляв, хворий. На голову, звісно. Тому й бояться усі, щоб чого він не укоїв. Меркель, вже, медичну освіту отримала: психіатр-міжнародник.Тому й побоюються на Заході. Ось, дивіться: вліз до Криму- занепокоєння. Вліз до Донецької та Луганської областей- глибоке занепокоєння. Націлилися на Маріуполь- занепокоєння зросло майже до безмежжя. І- нічого конкретного, ніхто зброї не дає, якісь броньовики, та й усе по тому. Щоб хворого не спровокувати.
А я чомусь не дуже згодний. Ніякий він не хворий. Так, придурюється.
Усе-таки, Московія та її царьок- це як двійко кульгавих, на ліву та на праву ноги, що підтримують один одного. Зауважте, що рішення верховного х"йла отримують повний одобрямс серед московських посполитих, а царьок, в свою чергу, виказує своє сіятельне задоволення від "антимайданів", усяких там проявів "русо-фашисто" та такого іншого. І так вони залежать одне від одного, так вони зрослися, що я згоден: так, Путін воістину народний московський президент! Алілуйя! Він виказує ті ж бажання (мати айфон, носити джинси та ненавидіти Америку, а разом з нею- цілий світ), що й останній Вася Пупкін із Мухосранська Задрищенської губернії РФ.
Вони вже не можуть існувати не разом. Розлучити їх- катастрофа, в самому, що не є, первісному сенсі: триндець усьому. Гаага, розруха, повний розпад. Як Гітлерові в 39-му, так і Путлєрові зараз ніяк не можна зупинятися: піпл не зрозуміє. А з іншого боку, і вперед не дуже розженешся: стінка поряд, а на ній- місце, об яке лобом і гепнешся. Ситуація, що тут скажеш. Небезпечна для рашистів, та й для нас не дуже гарна. Держава з бюджетом, меншим за бюджет штату Техас, але з ядерною бомбою та з величезною пихою і претензіями- це таки страшно, надто, як вона- сусід, та ще й з потугами на "братство".
Думаю, що треба чітко й ясно розуміти дві речі. Перша: чи вистачить у рашистської Московії ресурсів захопити територію України? Так, вистачить. Вона має могутню армію. І тут-друга річ, яку треба усвідомити, більше того, її чудово усвідомлює й сам Путлєр, незважаючи на камланія усяких там Жириків та Дугіних: чи може рашистська Московія за допомогою війська втримати Україну в разі захоплення? Ні, не зможе. Навіть більше того: таке захоплення призведе до руйнації Росії в її теперішньому вигляді. Усі почнуть воювати проти усіх, як гриби, почнуть рости на теренах Росії різноманітні "народниє республікі". Навколо кожної пускової установки ядерної ракети- своя "народная республіка". І прийде їм триндець. Усе, що Путлєр може зробити- продовжувати гібридну війну, надимати щоки та, як ізящно висловилась путінська "говорящая лошадь", брати усіх на понт.
І наше завдання- не спрощувати, а ускладнювати йому життя.
А ми його спрощуємо.
Мені глибоко цікаво: ми що, більше не вважаємо Крим окупованою територією? Ми вже остаточно від нього відмовились? Ми підтримуємо з Росією дружні відносини, більше того, ми згодні допомагати Путіну в його боротьбі зі здоровим глуздом та світовим порядком, що склався? Ми, кінець кінцем, збіговисько запроданців, а не держава?
Чому Севастопольські "кримнашівці" можуть їздити за товарами до Одеси: заплатили на митниці- і поїхали? Як таке може бути? І ще одне: з якого дива ми, спрощуючи Путлєрові життя, взялися годувати Крим? Усі ті фури, що стоять у довжелезних чергах, везуть до Криму усе те, без чого місцева вата обгризла б собі лікті до кісток, кленучи себе за дурний "референдум". Путін годувати Крим не може- так його годуємо ми! Чудово! Запроданство в чистісінькому вигляді. Ну, звісно: Вовочка ж дуже зайнятий, він з Україною воює, чому б не допомогти гарній людині! А те, що Україна- це ми з вами, про те якось і думати не хочеться, коли лаве рахуєш.
Один з кримчан якось мені сказав: хто окупував, той хай і годує. А ми заробляємо. Знаєте, особисто я боюся ворога внутрішнього більше за путлєра. Ну що путлєр? Х"йло, та й усе. А ворог внутрішній- це паразит. Глист, що жере мою країну. А Захід, що? Він, якраз, як би не плакали "усепропадли", свою справу робить та путлєрівську Московію нахиляє в позу зламаної берізки. Просто, перед тим, як дорікати Заходові, треба подумати: чому ми від сторонніх людей вимагаємо того, що ми самі не хочемо для себе ж робити?
А Путлєр- ну, звісно, він таки х"йло. Пам’ятаєте: "Там нікого нєт, ето галлюцінації, всьо купілі в магазінє", потім, раптом, "ми нікогда нє скривалі", а зараз і взагалі: так, ми готувалися, й ось що у нас вийшло. Ура, Кримнаш. Це не ознака путлерівської дурісті, ще перевірка на вошивість: проковтнуть чи прореагують? Гав- і чекає.
Як по мені, позиція "уніженного і оскорбльонного"- програшна. А на черговий путлерівський "гав" ми повинні відповісти, насамперед, боротьбою з внутрішнім ворогом, з корупціонером та тим, хто готовий, заради гешефту, спростити життя Вовочці Путлєру. А вже потім, навівши лад у власній хаті, просити чи вимагати щось у Заходу. Думаю, що тоді Захід нам дасть усе, що ми забажаємо.
