Збирався висловити свою ділетантську думку щодо відкату Джьорджії в постсовдепію і тут помітив, що сьогодні нам випадає 8 березня. Що ж таке трапилося 8 березня? - здивувався я і вирішив зазирнути у Вікі.  
Вікі чомусь запропонувала зазирнути у 1169-й рік. А там
 

Події:
 
    -  Відбулося розорення Києва коаліцією східних князів на чолі з Андрієм Боголюбським, князем Володимиро-Суздальским[1].
        У нападі на Київ взяли участь крім володимиро-суздальських, муромські, смоленські, полоцькі, чернігівські та дорогобузькі князі та половці.
        Кияни вперше в історії зі зброєю в руках захищали місто, а не просто погодилися на зміну князя. Як наслідок, місто Андрій Боголюбський взяв місто «на щит» — грабування продовжувалося три дні.
        Великий князь Київський Мстислав Ізяславич утік на Волинь, де почав збирати війська.
        Андрій Боголюбський не залишився в Києві, а посадив у ньому свого брата Гліба Юрійовича, який не став іменувати себе Великим князем.
 
   - Напад половців на Полонне і Сімоч.
   - На горі Афон засновано монастир святого Пантелеймона.
   - Імператор Фрідріх Барбаросса коронував свого сина Генріха римським королем.
   - Розпочалося англо-нормандське вторгнення в Ірландію.
   - Король Португалії Альфонс І Великий потрапив у полон до військ Леону.
   - На Сицилії стався сильний землетрус, що призвів до 15 тис. жертв.
   - Послані правителем Дамаска Нур ад-Діном війська на чолі з Ширкухом змусили короля Єрусалиму Аморі I відступити від Каїра. Салах ад-Дін вбив каїрського візира Шавара, а після смерті дядька Ширкуха сам став візиром, після чого придушив у місті бунт африканських найманців.

Це було 1000 років тому і чи щось змінилося, зразу і не второпаю. Треба якось подумати, чи в трамі, чи перед засинанням, чи перед прокиданням.
 
Повернувся до Гугля і зразу ж помітив світлину до дня жінок. Цікаво, що ж ми святкували стільки років? Знову побіг до Вікі.

Започатковане як пролетарське феміністське свято Міжнаро́дний де́нь жіно́к-робітни́ць. Вперше святкувався 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Протягом 20 століття відзначався в СРСР та країнах соцтабору як державне свято. 1977 року, за радянської ініціативи, отримав статус міжнародного дня за рішенням Організацією Об'єднаних Націй. Повна назва: Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир. Став символом фемінізму й антисексизму.

Останнє слово якось неприємно вразило .. Хотілося спитати "За чьто?".
 
Тим не менше, вітаю наших найкращих в світи українських жиночок!

 
І хоча патріпаццо тут є над чим, повертаємося до пана Президента Міхо Саакашвілі.
 
Савік спитав Пана Президента тіпа "якщо ви такі молодці, то чому ж ви зараз тут, а не в Тбілісо?" На що пан Президент відшютілся "так надоєлі ж тіпа, потому что всє в конце концов надоєдают один другому. Дажє муж может надоєсть жєнє, прічйом, нє только своєй." Останнє, перепрошую, то вже від мене ..
 
Ну, як під 8 березня, то покотить .. Молодець, що знайшов пристойну відповідь, бо по суті це питання є згубним для наших грузинських друзів.
 
Дійсно, наші друзі-реформатори продемонстрували, що в маленькій країні можна провести реформи зверху. Але їхній досвід вказує, що втримати країну в реформованому стані неможливо, якщо ця реформація відбулася не за волею суспільства, а за волею команди реформаторів.
 
Так і у нас справжні зміни почнуться після того, як суспільство відчує свою відповідальність за майбутнє. Тоді саме суспільні спільноти розроблять план реформацій і устрій майбутньої України. І самі ж почнуть його здійснювати, користуючись комунальними і державними органами управління як своїми інструментами.

 
Якби не агресія РФ, то ми просто впали б в дефолт, і це стало б поштовхом для суспільства забіть на державу і робити все власними руками і власним розсудом. Але війна змушує Захід тримати нас на ногах, а суспільство змушене "вдосконалювати" безнадійну авторитарну систему.
 
Для швидкого просування до цивілізації нам потрібен мир. Звичайно, що то має бути мир-перемога, адже мира-поразки у нас просто не може бути, тому що це означало б кінець нашої суверенності. Але швидкого миру ми навряд чи отримаємо, тому що світ поки що не є готовим протистояти Ерефії в повну силу.
 
Ерефію може переконати лише повний і остаточний її розгром. А таке може статися за нового Президента США.
 
Отже, у нас є ще час для усвідомлення неминучості заміни авторитарної системи на демократичну.
 
Слава українським жіночкам!