Ця система не здатна ні успішно воювати, ні самостійно реформуватися.
 
І це не є дивним. Авторитарна система управління постсовкового періоду складається з чисельних мафій, які утворили поки що життєздатний організм, який не збирається йти на Нарайаму.
 
Отже, за логікою буття, змінити авторитарну систему на демократичну (іншої ж альтернативи немає) може лише якась зовнішня (по відношенню до системи управління) сила. Такою силою може бути або суспільство, або демократичні країни (т.зв. "Захід").
 
Суспільство спромоглося лише вказати системі, що її час добігає кінця, але сил у суспільства не вистачає, щоб віднести систему на Нарайаму.
 
Натомість склалося так, що Захід взявся відповідати за наше майбутнє. Отже, наша мафіозна конгломерація опинилася в лещатах суспільства і Заходу.
 
Захід одночасно взявся тиснути на РФ, щоб знизити рівень її агресивності. Отже, у Заходу виявляється багато справ і великі витрати. Тому Захід підтримуватиме лише наше мінімальне існування, решта залежить від нас.
 
Якою є технологія реформування країни під примусом Заходу? Вона є спробою зліпити нам ті ж самі інституції, які є основою західних демократій. Це схоже на те, як кібірнетики майструють штучний інтелект.
 
На жаль, пани реформатори не розуміють, що демократія починається з самоврядування. Вибір такий: або люди самі створюють управлінські структури, або ці структури створює автократ. Іншого бути не може.

Зрозуміло, що поневічена наша нація не здатна масово перейти на самоуправління (лівоберіжжя так і через 20 років не спроможеться на це). Тому слід почати "запровадження повноцінного самоврядування" з Західної Украни (ЗУНР), а решту територій підключати по їх дозріванні.