От і настав час підбити підсумки голосувань за віршовані твори Сльому 134. Зараз дістану бабусину рахівницю та буду підраховувати. Вирубували словесною шаблюкою рашинського загарбника з календаря і з неньки України, ось тутечки: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/25236.phtml

    Японська катана виявилась не підходящою. Але вже вибачайте. Як писав Т. Г. Шевченко, і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь. Тож хотілось повчитись трохи чужому. Але японці думають і сприймають світ трохи по іншому, і тому в них є чому повчитись. Та воно й не дивно. Коли ми тільки збираємось пити ранкову каву, вони вже вкладаються в люлю спатки. Так їм повезло, що вони на пів доби попереду в майбутньому живуть, ніж ми. Тож вибачайте, що звалив на Ваші плечі тяжкувату ношу.
   Дуже порадувала Lada Gornostaj, вона хоч і отримала чотири бали, але правильно зрозуміла суть такої поезії, і дотрималась класичного розміру танка, за що і нагороджується квітковою поляною та букетом.


   Третє місце з пятьма балами присуджується шановному violonchelistу. І йому полагається заслужений подарок, модернізований танк.

    Друге місце заслужено отримав олекса.БЦ  з сімома балами, і нагороджується рашиським танком, що заблукав серед донецьких териконів. Можна здати в металолом. Гроші будуть не зайвими.

    А почесне, перше місце, посідає шановний radial з дев’ятьма балами. І, як заслужений танкіст сльому (з позаконкурсним бронєтранспортьором), нагороджується призовим танком.

    Засмучує те, що шановні Клапейрон та Юлия Гиря так і не розібрались куди в танка кінь запрягається та снаряд перо заряджається. Але то таке. Досвід, діло наживне. До наступних творчих зустрічей.
    Наступна середа, пане radial, в повному Вашому розпорядженні.