Прочитав про різні ситуації в різних країнах котрі аналогічні Лугандону, тож хочу поділитись з вами декотрими висновками:
 
1. Придністров'я в Молдові, Абхазія 1992 в Грузії, Хорватські сербські країни, Македонія..............
 
Війни були не надто значні оскільки в держав котрі стали жертвою елементарно не було армії. Те саме як в нас в Україні (ну ви чули в березні 2014 міністр оборони заявив про 6000 боєздатного війська. )
За спиною сепаратистів стояла досить потужна держава з потужною армією (Югославська-Сербська і Російська-радянська)
 
Тож ці війни закінчились консервацією конфлікту в той час.
 
Були інакші приклади? Були. Приклад Словенія. Там ще під час перебування в складі Югославії місцева влада приділила вагу армії і отримала власну паралельну армію. Наслідок 10 днів війни. Ітог війни: на три місяці було відтерміноване впровадження незалежності. За цей час Югославія виводила рештки армії зі Словенії.
 
Отже в нас є схожість з ситуацією в Придністров'я в Молдові, Абхазія 1992 в Грузії, Хорватські сербські країни, Македонія...............
 
Але в нас є і позитивніші моменти.
 
Наприклад в Македонії Голова уряду і Президент були від різних партій. Голові уряду підпорядковувалось МВС, а Президенту армія. А сепари мали своє представництво в парламенті. Схоже на нас?
Але в них доходило до того що армія і МВС досить часто діяли окремо, не координувались і не допомагали один одному в наслідок чого сепаратисти примудрялись спокійно воювати наприклад проти МВС не зважаючи на підрозділи Армії котрі стояли поруч. В нас дякувати Богу такого не сталось.
 
2. Грузія 2008.
 
Фактично Хуйлостан активно готував цю війну кілька місяців. Відремонтував залізниці, підтягнув значні сили (типу учєнія). Створив наступальні угруповання в Осетії і Абхазії. Підтягнув цілий поїзд з журналістами для інформ війни.
І ось коли все було готово вони почали активно провокувати Грузію.
І Саакашвілі котрий вже мав яку не яку армію клюнув. І вліз. І ледь не був окупований повністю.
 
Аналогічно в нас в Криму було те саме. І учєнія теж були завчасно погоджені ще з Януковичем. І провокації з зеленими людцями пішли................. Але нашим стало розуму не починати силову операцію. Звісно це не зупинило Хуйло але хоч дало змогу виграти час для того щоб оговтатись і укріпитись.
 
Висновок, що робити:
Укріплювати армію. Зміцнювати оборону. Проводити економічні реформи. Боротись з корупцією
Коротше рутина і банальності, але саме це і лише це призведе до перемоги.
 
І на етапі розбудови армії виникають питання їх все більше:
- Президент поганий.
- уряд поганий.
- генштаб поганий.
- прокурор поганий.
- НБУ поганий.
Коротше всі структури погані. Всіх треба гнати.
 
Але на відміну від часу Януковича коли і чорт лисий був би кращий, тепер є час обдивитись навколо та придивитись до кандидатів.
 
Тож цікаво кого шановна громада бачить КРАЩИМ за Порошенко, Яценюка, Шокіна, Гонтарєву, Полторака, Муженко та решти?
Назвіть конкретні прізвища і поясніть свій вибір.