- Рядовий Кондратенко! Це ти?
- Я, друже полковнику!
- А чому це ти такий чумазий? В шахтарі записався? Вже зміну відпрацював?
- Так точно, друже полковнику, відпрацював. В забої!
- І багацько забив? Чи, може, літака збив?
- До літака ще не дійшло. Бздять вони над нами літати, то ж поки що – ні.
- Ну ні, так ні. Розповідай.
- Задача була: розвідка в районі N-ого блокпосту. Ну там, де-скікі-чого. Підійшли ми до нього вже засвітло, бо провозюкалися з міними полями. Йшли, як усі нормальні герої – в обхідну.
- Зайшли з тилу…
- З тилу. А вранці зараз такий туман…
- І ви підійшли впритул.
- Ну да. Поки вони розчехлялися, ми їх відпрацювали. Там не багато їх і було. І наче і не на війні – вартових не виставили, усі сиділи біля костра. Супротиву ніякого і не було. Не встигли, як то кажуть, оговтатись, а серафими вже проспівали їм.
- Так ти в нас не шахтар, ти в нас серафим, виявляється? Шестикрилий. Чомусь я собі їх уявляв більш-менш охайними створіннями.
- Зброї було малувато, як на мене. Тількі автомати. Жодного кулемета. Жодної «Мухи». Ми роздивилися навкруги…
- Чайку попили…
- Не встигли попити, хоч він вже закипів.
- І що ж вам завадило?
- Танк.
- Авжеж. Хто б сумнівався, але не я.
- Приїхав, розуміете, як до себе додому.
- Ну ви його і…
- Ну, як би так мовити, взяли в полон. Із усім гвардейським екіпажем. Хоч який тут полон...
- Так в полон, чи не взяли?
- Вони як побачили, хто ми, зраділи, як діти.
- Ну, звичайно, здатися в полон у них вважається за прояв героїзму.
- Друже полковнику, вони воюють за гроші. Гроші їм не платять вже другий місяць. А наші волонтери на весь інтернет оголосили про те, що міняють долари на танки. А ці в курсі, що наші волонтери слів на вітер не кидають. Вирішили по гарячих слідах ...
- Хочеш сказати, що вони везли нам танк на продаж?
- Виходить, шо так.
- Ви їм повірили?
- Повірили. А чому ні? Загрузилися усі на танк… а він тю-тю. Хтіли вже його там покинути, але Петрович не дав. Сказав, подивиться, шо там із ним. Подивився. Потім сказав, що фігня - війна, головне - маневри.
- І відразу сам починив?
- Не відразу. Не сам. Допомогали ми йому. Усі допомогали. А коли їхали вже назад, виявилося, що не той блок-пост ми зачистили. ДжиПіеС нам потрібен нормальний, бо блукати доводиться багато. А той блокпост, що потрібно було розвідати, ми розчавили на зворотному шляху.
- З населенням в контакт не вступали?
- Начебто ні… Хоч одна бабка, коли побачила нас, злякалася. Кричить "Негри! Негри йдуть нас вбивати!". А ми усі в мастилі… Вона нас за негрів прийняла. От ми наржалися!
- Так, Кондратенко, йди відмивайся. Наржалися вони…
- Слухаюсь, друже полковнику!
- А я піду новини подивлюся. Моя чуйка каже мені, що в російських новинах сьогодні розкажуть про дивізію англоукраїнських негрів, які американським танком згвалтували на смерть одиноку бабусю.
