Як всім відомо, у 63 році до н.е.  доблесні інтернаціональні бригади під проводом Помпея прийшли на допомогу обездоленим юдеям, поневоленим місцевими буржуазними націоналістами, і відстала аграрна провінція була приєднана до передової Римської імперії. «Союз нєрушимий рєспублік свободних сплотіла навєкі могучая Рімская імперія!» - натхненно співали латиною кожного дня рівно о шостій всі народи, що дружньо проживали під крилом римського орла.
Міцніла день за днем дружба народів, зростав процент жиров у маслі, стиралися в хлам кордони. А інтернаціоналіти-прокуратори пильно слідкували, щоби у народів, які строгими колонами входили в «союз нерушимий», не було ксенофобських настроїв і періодично з античною простотою прополювали своїми гладіусами ряди націоналістів.
Іудея вельми круто розквітала під рукою свого прокуратора і простий трудовий народ з останніх сил славив його, а також Помпея і всю Римську імперію скопом.
Але серед загалом лояльного до влади Риму трудового народу Іудеї таки завелися націоналісти. Із місцевих. Вони почали поширювати в народі людиноненависницькі ксенофобські ідеї. Тобто, не хотіли йти в Європу, а хотіли залишитися в своїй запиленій і випаленій сонцем Азії.
«Але якщо ми хочемо в Європу…» - починав періодично інтернаціоналіст Флавій общепанятною латинською мовою, на що махрові націоналісти відповідали йому щось незрозуміле на своєму місцевому діалекті арамійської.
Врешті, релігійні фанатики, зелоти, влаштували майдан. І це замість того, щоби спокійно дочекатися перевиборів Прокуратора, до чого їх призивала міжнародна спільнота – Сирія, Кілікія, Галія…
До заколоту зелотів приєдналися праві радикали – сікарії. Ті взагалі були звичайними терористами і різали представників законної влади, римських «беркутів», кухонними іржавими ножами з низьколегованої сталі. Простих римських хлопців, у яких вдома чекала старенька мати і малі діточки і єдина провина яких була в тім, що їх призвали в армію. Адже на їхньому місці міг опинитися кожний!..
Але серця націоналістичних фанатиків не знали жалю і весь гарнізон римлян був нещадно вирізаний. А також були вирізані до єдиного всі мирні громадяни, що були на боці законної римської влади. Вирізані всі до єдиного – і жінки, і старі, і малі діти. Світ здригнувся від цієї дикої націоналістичної жорстокості!
Врешті, іудейські націоналісти отримали, що хотіли – владу без Риму.
Але пам’ятники Помпею, що їх повсюди повиставляли римляни, таки вирішили залишити, як частину культурного надбання. Це – наша історія! - казали юдеї. А сікарії – ті взагалі одягли форму римського «беркуту» і взяли пам’ятники римлянину Помпею під свою охорону. Причому за спробу пошкодити пам’ятники Помпею сікарії карали місцевих юдеїв навіть тоді, коли Іудею повторно прийшли воювати римські війська Галла, а потім і Веспасіана. Така була повага до культурного надбання і до власної історії, до періоду римського завоювання і поневолення…
 
Скажете, абсурд? – не більший, ніж сам факт судилища комбата добровольчого батальйону Миколи Коханівського за пошкоджений пам’ятник Леніну. Судилища, яке відбувається під час війни з Росією, яка нам цих ленінів і понабудувала. Це той самий Ленін, труп якого для знищеної ним Росії і досі є священним падлом, а тому за нелюдськими місцевими звичаями не закопаний в землю а перетворений в популярний атракціон і виставлений напоказ.
Тобто, комбат був змушений залишити свій бойовий підрозділ і виїхати з Пісків, щоби бути присутнім на процедурі, яка є простою констатацією того факту, що ми маємо справу з антиукраїнським окупаційним режимом.
І ця влада сповнена рішучості захистити свого Леніна від нашого Коханівського.