В той час як раз велася діскусія, з Концепції Руської Православної Церкви за твердженням тверезості і профілактиці алкоголізму, яку обсуждалі в Патріаршій і Синодальній резиденції в Даниловому монастирі в Москві під головуванням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила (в міру Гундяєва). Розпочалося чергове засідання Священного Синоду Руської Православної Церкви з молебну о том і сьом. Для начала, патріарх награділ якимось ордєном когось, хто вийшов першим а тоді сіли обсуждать Концєпцію. Под ето дєло на столі, в якому відбивалося світло пятьох люстер, зроблених з богемського скла, з’явився посуд, з сваровського хрусталю, інкрустирований всякима цяцьками. У патріарха в пляшці під написом «Кагор» ховався односолодовий віскі «Isabella's Islay». Інші теж попивали не кров Христову. Скромні батюшки смакували і зовсім не сором’язливо напій – «Dalmore 50» - на літню сєсію засідань священого Сіноду в цьому році було виделено чималеньку суму.
Коли раздався телехфоний дзвінок, не всі зрозуміли, що це дзвонить червоний телехфон, по червоній лінії, з Червоної площі…
-       Кирило, ето ти? – раздався хріпловатий голос втрубці. В запанувашій гробовій тиші, голос лунав чітко і виразно.
-       Я ето. – отвєтіл піднявший слухавку. – Здрасьтє…- його голос був приглушено-булькаючим, через те, що набравши в рот віскаря, проковтнути його він не встиг, а тепер боявся, щоб на тому кінці дроту не почули звук ковтання.
-       Мнє тут прішла в голову замєчатєльная ідєя,каторую ти би мог протолкнуть в маси. Ідєя нє моя, але дуже правільна і своєвременная. Тут мнє товарісчі підказують, шо після моєї кончіні, неплохо б було мєня канонізіровать.
Почувши ці слова патріарх не зумів утримати в роті дорогий його серцю напій (чи то дихалки не вистачило, чи то новина проізвєла на нього такоє дєйствіє), і той розлетівся мікрокраплями по всій залі та по фізіям, нє взірая на ліца, геть перебиваючи дух ладану,який до того панував в приміщенні. При цьому патріарх закашлявся так, що букет білих троянд, який стояв поперед ним, метрах так, мабуть, в трьох, перекинувся і впав на підлогу.
- Прімєрно такой рєакції я і ожидал. - від цих слів слухавка в руці патріарха заплясала якийсь несамовитий танок.
- Ми як раз прорабатувалі етот вопрос. - Патріарх намагався потрапити ослабілим голосом в танцюючую в ослабілой руці слухавку. - На повєсткє дня...
- Правильно. - Нетерпляче перебив голос. - Прорабативайтє. Ми тут всє дєлаєм одно дєло на благо нашєй родіни. Но хто-то должєн за всьо отвєчать. Брать на себья отвєтствєность.
В залі зашушукалісь і заківалі друг до друга своїми підкрашеними бородами.
- Господь он...
- Он канєшна всьо відіт і слишит і, наскока я панімаю, возраженій у Ньєго нєт. Но всєж-таки ви со своєй сторони прідумайте там какой-то рітуал і назначьтє дату, корочє, ускорьтє рєршєніє етого вопроса, пока я єщє не прєдстал прєд Єго очі.
- Будєт сдєлано! - Підвищів голос патріарх. - Ми с нєтєрпєнієм ждєм етого свєтлого дня… - і осьокся.
В залі запала глибока тиша.
В слухавці теж...