Рівчак кислотою сірчаною збризни,
Фортечні вали до небес насипай,
Щоб більше на землі родючі Вітчизни
Не вліз ні Бабай, ні Мамай, ні Папай!
Юрко Космина
 
Якось один давній фантасмагоричний матеріал я завершив словами:
 
Танк, що димить солярою і гуркоче траками бруківкою, під’їздить до парламенту  та й  впирається гарматою у двері. І якийсь замурзаний лейтенант, "сидя на башне и прихлёбывая из котелка" задає запитання: "А чи не засиділися ви тут бува панове?"
 
То у двері грюкає не віртуальна, а справжня хунта!!!
 

***
 
Уявімо собі, що українці мобілізувавши увесь Богом даний матеріальний, людський і моральний потенціал, в першу чергу завдяки  професійності та мужності вояків «однієї із найсильніших армій у Європі» та при сприянні санкційно-гуманітарних і фінансових зусиль перманентно заклопотаного україно-російським конфліктом  іншого цивілізованого світу, таки поновлюють територійний дореволюційний status quo.
 
Як то водиться, традиційно невдячний щодо влади та іншого гетьманства український народ, ввічливо посуває від керівних важелів нинішніх очільників і заводить у владні коридори правдиву народну хунту.
 
Пасіонарії, котрі її складають тут-таки, засукавши рукави, починають впроваджувати довгоочікувані революційні системно-змінні перетворення (по старому – рехворми). Одночасно переглядаються деякі рехворматорські  прожекти папєрєдніков на предмет їх доцільності.
 
З огляду на віковічну проблемність північно-східного кордону один із прожектів  – «СТІНА» викликає особливу цікавість, і його вирішують удосконалити.
 
Бо якщо вже зажиріла Європа та інший цивілізований світ готові спонсорувати будівництво Східноєвропейського валу, то не варто розмінюватися на дрібниці, а зводити
 
Гори…
 
Відгородимося від заклятого «старшого брата» та іншої азійщини горами - уздовж усього північно-східного кордону.
 
Технічно-економічний, фінансово-матеріальний, геолого-виробничий, ресурсний, технологічний та інший такого штибу дріб’язок цього прожекту до уваги  поки не беремо. Головне це наявність некислої привабливої мармизи, під котру гроші таки дадуть, красива і переконлива картинка та купа усіляких вигод, котрі як з рогу достатку , ощасливлять як увесь добрий світ в цілому, так і хитромудрих українців зокрема…
 
Відповідне непісне обличчя маємо.
 
А якщо той інший світ трясти капшуком у наш бік зажлобиться, то згадаймо скарби Полуботка. Най повертають із банківських підземель Лондон-Сіті. А якщо не схочуть, то ми їм у відповідь влупимо , замінувавши пару-трійку АЕС,  одним із рецептів-прожектів одного аналітика…
 
Та втім, картинка ж мусить бути приблизно такою.
 
Традиційно усе починається з народної ініціативи та риття на кордоні рову, але завширшки і вглиб не у 2-5 метрів, а чого там скромничати – правдивих кілометрів (або ж миль, льє чи рі – в залежності від головних спонсорів прожекту).
 
Перші урочисті кілометри (як вглиб, так і вшир) доручається відрити лопатами Порошенкові  із АП, Яценюку (персональний кубічний  рі - бо ж камікадзе) із кабміном, Коломойському із його ОДА і підопічною рейдерською братією та іншим затійникам усіляких валів із парканами. Згодом до них приєднуються усі чиновно-депутатські мудрагелі, люстровані і нелюстровані, теперішні і колишні, так, за однією, навіть дотичною корпоративною належністю до подібних дирибанно-корупційних затій. Мобілізуються усі чоловіки віком до 75 та жінки до 65 років, в тому числі і за спадково-родинною ознакою до сьомого коліна (пенсійний вік цієї категорії на прохання трудящих та й самих мобілізованих підвищується), фіксована та неіндексована зарплатня обіцяється із зекономлених їхніх же пенсій у пару-трійку тисяч гривень без прив’язки до тогочасного курсу долара.
 
Від горно-будівельної мобілізації можна цілком легально закосити заплативши до бюджету грубі гроші у розмірі мінімального олігархічного статку. Цифру тре’ уточнити, але не менше 1 (одного) млрд.. дол..
 
По завершенню робіт чи виході на пенсію усі вцілілі отримують статус  учасників спорудження АГО (Антикацапські Гори Оборонні) із наданням безкоштовних земельних ділянок без обмеження площі (хто скільки вхопить) з ворожого боку гір  та присвоєння звання Героїв підземно-гірської  сотні із почесним правом бути похованим за власний рахунок у залишках недобудованої Стіни.
 
Але ми трохи відволіклись, бо це власне соціально-економічний та інший дріб’язок, котрий ми, як і домовились, поки ігноруємо.
 
Гори насипаються з українського боку рову. Верхній шар ґрунту, а особливо чорнозем, турботливо знімається, вивозиться і складується по наш бік майбутніх гір. Дорившись до кристалічних порід Українського щита та Російської плити пускаємо їх власне на спорудження гір.
 
Потому присипаємо наше передгір’я та долини завбачливо збереженим ґрунтом. З ворожого боку нічого насипати не будемо, а ретельно замінувавши увесь північно-східні схили облаштуємо його чисельними ДОТ-ами, бункерами та іншими фортифікаційно-оборонними  вервольфами оснащеними найсучаснішим стрілецьким, гарматно-мінометним, вогнеметним та легким ракетним озброєнням.
 
А саме високогір’я насичуємо  ГРАБ-ами (Горно-ракетні антимоскальські батареї) , виготовленими на Південмаші та розробленими КБ-шарашкою на чолі із почесним пенсіонером Кучмою як відповідь на їхні БУК-и, а також іншою протиповітряною чудасією, аби не те що дрон чи якийсь інший ворожий джміль, але навіть жоден російський снігур до нас не залетів. Інші перелітні птахи і комахи пропускаються.
 
Рівчак же заповнюється водою із розритих підземних джерел, озер та морів. У разі її нехватки, до каньйону тимчасово завертається Сіверський Донець, тим паче, що він і так спаскуджений Шебекінським хімкомбінатом. Для інших річок, а особливо Дніпра, що течуть з ворожої території залишаються спеціальні тунелі обладнані новітніми очисними спорудами, аби яка-небудь отруйна капость звідтам до нас не припливла.
 
Згодом водний ресурс рівчака буде поповнюватися за рахунок танення високогірних льодовиків , що утворяться з російських снігів та інших опадів, затримуваних нашими горами.
 
У заводнений рівчак запускаються спеціально навчені та акліматизовані до суворого російського клімату (ви ж не забули, що рівчак з їхнього боку)бойові крокодили, акули-підривники та піраньї-винищувачі, котрі годуватимуться диверсантами-безумцями,що ризикнуть подолати цю стратегічну водну перешкоду з одного боку та усілякими фетишистами руського миру – переляканими  втікачами від української хунти.
 
Ну, а тепер давайте про
 
Вигоди…
 
Поки зводитимуться гори, хунта позбавлена головного гальма системно-змінної перебудови (мобілізована до АГО екс-панівна клієнтура) таки здійснює оті перетворення.
 
Як результат Україна у всіх економічних, соціальних, суспільно – та геополітичних сенсах починає квітнути і буяти, кінцеве покриваючи, як бугай комизливу корову, Європу самим фактом свого урочистого вступу до ЄС.
 
Нарешті здійснюється споконвічна мрія свідомих українців – від заздрощів до нашого буяння на бєрьозках вішаються одночасно застрелившись, а потому підірвавшись усі кацапи та інші москалі. Тим самим досягається головна мета цього прожекту – порятунок світу від руського міру.
 
Узагалі прожект ГОРИ слід розглядати як українську чудо-мрію на кшталт німецьких автобанів чи фінської  Nokia. Але на відміну від гансів та інших чухонців практичні українці не жирують на лаврах, а мудро впроваджуючи в розбудову мирного життя-буття, набуті в ході спорудження АГО новітні технології та науково-промислові ноу-хау, досягають  такої захмарної висоти-висот цивілізації, що навіть найсміливіші прогнозисти відпочивають.
 
Ну, а інший зажирілий цивілізований світ щиро вдячний українцям. Бо  виснажений фінансово-економічно через надання нам допомоги, яка, між іншим,в альтернативному випадку усе рівно гикнулася б заразом із світом на ведення Третьої світової, рятується від райського вимирання. І має шанс, порятувавшись, в подальшому по-щурячому не виздихати, дещо змінивши деякі соціальні цивілізаційні пріоритети.
 
Що до ГІР, то користі від них чим далі, тим більше.
 
По-перше, вони, затримуючи з одного боку холодні маси арктично-російського повітря, а з іншого – теплі європейські потоки, призводять до суттєвого пом’якшення нашого клімату. Він в Україні у сполученні із загальним потеплінням стає лагідним-лагідним. Що дозволяє, застосовуючи вже згадувані набуті новітні технології, збирати на наших чудодійних чорноземах рекордні врожаї, а з деяких видів овочевих і фруктових двічі на рік.
 
На тлі остаточно вимерзлої  Росії, ми вже незабаром не тільки нагодуємо по саму пельку екологічно чистими продуктами зголоднілу через допомогу нам Європу, але й врятуємо від голоду інший менш цивілізований світ. Але москалям не крихти…
 
Ну, а на південно-західних схилах гір розведемо виноградники,чайні та тютюнові плантації, а понад ними набудуємо купу Буковелей, до котрих леменуться натовпи туристів. За ними до нас завітають Олімпіада та кашалоти світової економіки, через що давосівська тусовка перебереться до якого-небудь нашого горно-курортного Вовчанськвоса.
 
А однією із туристичних принад  будуть спеціальні оглядові майданчики, з котрих можна буде поспостерігати чисельні березові гаї із відповідними «іграшками» на біло-плямистих деревах, як візуальне підтвердження занепаду нещодавньої світової загрози…
 
Слава Україні!!!
 
Валерій Семиволос, мешканець майбутнього Слобожанського передгір’я.
 
УП