Як же мені остогидло
цеє кацапськє бидло!
Аеропорт, як повидло
для ГРУшних рабів –
 
лізуть і лізуть, мордорці,
із-за порєбріка. Хлопці
вже заїбались їх коцать, -
наших російських «братів».
 

Трупи лежать штабєлями.
Їх вже збирають граблями.
А «Іскандер» с «Тополями»
ржуть. І ми чуєм той сміх.
 
В савані з політелену
їдуть Івани, Євгени,
Колі і прочіє еNи
до матерей до своїх.
 

Скіко вже завдано болю…
АД не здається без бою!
До нас «із Росії с любов’ю»
пруть і абрекі, із гір …
 
Але є той ад, де біси
вже зачекалися їсти
покідьків душі. А кістки
щури растягнуть до нір.
 

 

*****
 

Ну вот, приплыли – кончился коньяк,
доставшийся от сдохших сепаратов.
Теперь скучаем. Пострелять – никак
желанья нет, даже из автоматов.
 
И миномет скучает. Чищу пистолет.
Успею, пока не накрыли «градом»,
в «фейсбук» зайти и написать «Привет!
Мы живы…» где-то с вами рядом,
 
в той яви, параллельной бытию,
где вы живете так же, как и раньше.
Я тоже в это бытие хочу… -
Сказал, и сам себя словил на фальши.