Я ніколи не стібаюся над прізвищем чи ім’ям людини. Це для мене табу. Я не «шарлі» і для мене існують певні етичні кордони.
Але ім’я чи прізвище можна розглядати через призму семантики, антропоніміки чи ще яка там існує заточена для цього наука.
От візьмемо, для прикладу, такого відомого персонажа, як Царьов. Без сумніву він вельми гордиться своїм прізвищем. Між тим прізвище Царьов за своїм сенсом синонімічне прізвищу Холопов. Тому що царьови, генералови і прочі – то і були просто холопи, і саме прізвище вказує на те – чий це холоп. До речі, «русскій» - це також звідти (чий?). В контексті цього не зайве буде згадати антропоморду ліца вищезгаданого персонажу. Там же предки залишили свій невиправний відбиток ще на пару поколінь наперед. Я коли дивлюся на фейс Царьова, то так і уявляю його в портках і лаптях. «Што?..»
Так от є ще один персонаж, прізвище якого не без натяку на благородне походження – нєкій Маломуж. І все би нічого, якби цей Маломуж свої маломужські гени реалізував десь в торгівлі чи бухгалтерії. Так ні; занесло його в армію. І там, в атмосфері прілості і гнилості, такий пеніцилін виростав до масштабів нормальної поганки. От і наш Маломуж, крок за кроком, дотеліпав до генерала армії. І знову ж таки: все б нічого, сидів би собі в крісельці під портретом чергового боса і сонно кліпаючи очима чекав генеральську пенсію на розвалинах армії, так тут – війна… Така непруха…
А воювати – то ж інші гени потрібні. Не мало мужські, а навіть дуже навпаки.
Тому у нашого мало мужа немає алгоритмів перемоги, зате є алгоритми, як сидіти тихенько і не дратувати ворога. Дипломати, сцуко, у нас всі генерали, кого не візьми за... власне, за що їх там брати, цих паркетних танцюристів.
От і зараз, коли у нас війна вже який місяць бризкає кров’ю по всій Україні і росія херачить «смерчами» і завезла «буратіно» (спокійно завезла, до речі, без найменших перешкод з нашого боку), наш генерал переймається не своєю прямою справою, так би мовити – по професії, тобто вбивати ворога на нашій землі; ні, він всі свої рудиментарні прояви мозкової діяльності спрямовує на пошуки мирного урегулювання «конфлікту», як вони це делікатно називають.
 
"Шансы есть, и сейчас очень важно, чтобы мы не поддались на волюнтаризм и не пошли на мощное военное противостояние. Сейчас отовсюду звучит, что мы все силы должны бросить на военную операцию. Россия готова в случае массового наступления наших военных сил развернуть свои силы с полномасштабным вторжением".
 
Щось подібне за сенсом я вже чув… а, згадав, це у Шварца було; пам’ятаєте королька з гнилими генами? Він там розповідав за одного свого дегенеративного родича:
 
«Когда при нем душили его любимую жену, он стоял возле да уговаривал: потерпи, может быть все обойдется!»
 
Я так підозрюю, що то також був - мало муж…