«Вибираючи богів, - ми вибираємо долю»
                                                        Давньоримський поет Вергілій.
 

 
     Кожна людина живе в суспільстві. Першою і головною чарункою суспільства є сім’я. Тут люди пов’язані родинними зв’язками, які вироблялись віками. Це любов, взаємна повага, взаємне розуміння, взаємна допомога і т. д. Слідуючою ланкою суспільства є спільнота сусідів чи трудовий колектив, де людей об’єднують спільні взаємовідносини. Потім село чи місто, потім об’єднання сіл і міст, і нарешті держава. Взаємодія між всіма ланками суспільства і визначає його розвиток та комфортність проживання в цьому суспільстві кожного його члена.
    Закони Природи ніхто не відміняв і вони діють незалежно від наших бажань. На суспільство ці закони також діють безвідмовно. Згадаємо фізику. Як що є певна різниця електричних потенціалів на кінцях провідника, то в провіднику буде направлений рух електронів, або електричний струм, який може виконувати певну роботу. Як що ж взяти просто шмат матерії без всякого управління, то буде просто хаотичний рух частинок (Броунівський рух) і ніякої корисної роботи він не виконає.
    Тепер подивимось на сучасне суспільство України. Як на мою думку, то воно більш нагадує Броунівський рух ніж електричний струм. «Движуха» ніби то інтенсивна, а корисної роботи немає. Це прекрасно можна спостерігати і в нас на ДД. Наприклад ось тут http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/24777/filter/interesting/page/9.phtml#main_comments
    Броунівський рух зашкалював, а корисної роботи – нуль. От і виникає питання: «Потрібна повальна мобілізація в Україні, чи непотрібна?» На мою думку, спочатку треба розібратись, а що в нас в Україні діється насправді? Що в нас, війна з загарбником, чи боротьба з терористами? Як що війна з загарбником, то має бути об’явлений військовий стан, країна для боротьби з загарбником переводиться на військові колії, об’являється загальна мобілізація і всі сили і ресурси направляються для фронту, для перемоги. Як що в нас боротьба з терористами на певній ділянці території країни, то для цього в країні є спеціальні підрозділи, навчені, озброєні та екіпіровані відповідною амуніцією для виконання таких завдань. На перший погляд все зрозуміло. А що ж насправді?
    Давайте повернемось до Великої Вітчизняної Війни. Бо як писав Джорж Оруел: «Той хто контролює минуле, той контролює майбутнє. Хто контролює теперішнє, той контролює минуле». Що в нас відбувалось під час ВВВ? В нас воювали дві тоталітарні машини за переділ зон впливу, одна з нацистською ідеологією, де основним тезисом було – німецька нація надлюдина, і друга, з комуністичною ідеологією, де окрема людина – ніхто, всі рівні, десь на горизонті примарне світле майбутнє, партія єдиний вірний керманич. І що ми маємо? Дебільні керманичі винищили перед війною майже весь вищий та половину старшого командного складу Червоної армії, чим зробили її майже небоєздатною. Тому гітлерівці і дійшли до Волги. Перемогу у ВВВ СРСР отримав не тому, що Червона армія мала передове озброєння чи мудре командування, а тому, що партія не шкодувала гарматного м’яса.
     Що ж в Україні сьогодні? Та ж війна за переділ зон впливу олігархічних кланів. Правда в українській армії командний склад не знищили, як при Сталіну, а замінили на дебільних генералів казнокрадів, а озброєння та амуніцію продали та пропили. От же тепер, щоб захистити інтереси українських кланів від посягань московських, потрібно гарматне м'ясо, чи по іншому – мобілізація.
    І на завершення хочу сказати. Всі ці інформаційні лякачки про сепаратистів, рашистів, москалів, фашистів, укропів, бандеровців, російськомовних, україномовних, як в московських ЗМІ, так і в в українських ЗМІ всього лише інформаційна зброя. Ця зброя придумана в одній і тій же майстерні, одним і тим же майстром лише з однією ціллю – керувати свідомістю і поведінкою людей і за рахунок цього мати над ними безмежну владу. А вся ця видима боротьба між «ватою» та «бандерами» - є лише керований конфлікт, дякуючи якому суспільство відволікається від своїх керманичів, випускає «пару незадоволення» своїми «царями», та губить своїх кращих синів і дочок. Така моя думка.
    А для вихідного дня, замість російських серіалів, пропоную проглянути хоч би оце. http://www.ex.ua/867380