Шось останнім часом дуже багато балачок розвелось серед експертів та диванних аеромобільних бригад навколо персони Пєтра Ляксєіча - намісника Божого та володаря чотирьох стихій. Не омине ця доля і мене. Тим більше, шо гарант прийшов до мене сьогодні під час перебування моїх мізків у нірвані. Не пам’ятаю про що йшлося, однак розмова у нас з Пєтром була неприємна, чоловіча така…
Ну то і хрін з отим сном. Прокинувшись, я чомусь згадав, шо своє всеукраїнське однотурове передвиборче турне Пєтро почав саме з міста на річці Тетерів. Так ось згадалося, шо якраз було на дворі доволі тепло, по весняному. Пєтро приїхав тоді не один, а разом зі своїм спільником по новому життю – магістром ораторського мистецтва Клічком Віталієм Володимировичем. Про шо там буркотів магістр я не пам’ятаю, а от Пєтін спіч частково пригадав.
Так ось, не знаю чому, Пєтя шось сказав такє:
- Хочете у своєму місті такий хвантан як у Вінниці?
- Тааак! – відповіли тоді люди, які за дивним збігом обставин тримали прапори з написом «жити по-новому».
- То буде…хі-хі-хі… - сказав майбутній гарант.
Так от якось восени минулого року прогулюючись побережжям могутньої річки Тетерів, береги якої прикрашав тоді темно-зелений мул, розбавлений різноманітними пластиковими пляшками та насолоджуючись чудовим запахом гниття, я згадав слова Пєтра Ляксеіча про другий Вінницький хвантан. Подивившись по сторонам, я не помітив ніякого хвундамєнту та не почув матюки бригадира будівельників. Натомість почув квакання жаб. Однак це квакання мені здалося якимось дивним. Нібито жаби глузували з когось.
Подумки я спитав: «Так де хвантан?»
Однак у відповідь почув тільки глузливе квакання жаб.
- Замовкніть!!! – вигукнув я та щосили жбурнув у річку камінь.
Земноводні замовкли, а я побачив у річці одну велику товсту жабу, яка неквапливо відпливала від берегу та нібито умисно і навіть демонстративно звертала мою увагу на свою товсту дупу…
Сьогодні я знову був на тому самому місці. Жаб я не бачив, однак відчував їх глузливе квакання, яке нібито трансформувалося у певні речення. Я не зміг їх розібрати повністю, однак шматок фрази освоїти зміг. «…дивися, Лоша, на свій хвантан, дурнику…»
Ось так Пєтро Ляксєіч порушив одну з головних своїх обіцянок, за що його необхідно віддати на поругу тим клятим жабам.