Скажімо, ми сидимо у звіздульоті .. У тарілці .. Зависли над Україною та й спостерігаємо у 4D ..
 
Починаємо спостереження з 90-тих років: всі бідні.
 
Бачимо движняк навколо добра, якого повно безхозного, починаючи від магазинчиків і закінчуючи меткомбінатами.
 
Наша система (людська спільнота) починає спонтанно поділятися на класи. В результаті виникає клас великих власників, клас середніх, клас дрібних і клас найманців. Ну, і, звичайно ж! клас праце нездатних.
 
Чим займаються класи? Вони виставляють один одному власний інтерес, від чого має здійнятися боротьба класів, якщо, звичайно всі класи усвідомлюють свій інтерес. А від боротьби класів завше утворюється історичний матеріалізм, як нас вчив чи то Маркс, чи то Єнгельс.
 
Але, схоже, у нас не всі класи розумілися на своєму інтересі. Виглядає так, що на інтересі розумілися тільки два: клас великих власників і клас середніх власників. Причому інтересом класу великих власників було стати класом величезних, а інтересом класу середніх власників було стати класом великих.
 
Між цими двома класами точилася боротьба, адже клас великих власників, стаючи класом величезних, бажав залишатися і класом великих також. Так шо клас середніх власників тіки клацав зубами .. І лякав класа великих тими людями, яких він (клас середніх) може вивести на вулиці.
 
Але що такеє ці люди? Це є всього лише гомо еректуси і сапієнсо гоми. Кожний з них не править долею країни. Але вони можуть брати участь в таких нематеріальних рухах, як от: духовні течії національного ренесансу, тенденції демократичного розвитку і тому подібні танці на кістках червоної імперії зла.
 
І от інтелєгентні люде, за підтримки класу дрібних власників та заангажованих у націонал-демократичні течії найманців в ті 90-ті замутили в Україні шось тіпа демократичного устрою, причому склали таку зачьотну конституцію, що сам Пилип Орлик перегортався кістками і заздрив прямо в труні.
 
Великі магістри класу великих власників на сходняку вирішили, що їм нашої демократії лякатись не треба, хоча пацанам попервах це буде дещо незвично. Врешті решт, це навіть добре, - погодились великі магістри, що ці найманці знайшли собі народну гру в демократію, яка має заспокоїти їх на багато років. Тим більше, що і найбідніші отримали від «демократії» свій кусень – стали власниками свого помешкання. А виборів великим власникам боятися не слід, адже голосувати це ж не рахувати.
 
****************
 
Отже, ми встановили, що суспільне життя в країні мотивують два чинника: інтереси класів і пануючі суспільні тенденції. Сплетіння інтересів з тенденціями рухає наше життя.
 
Тепер звернемо увагу на економічні обставини, якщо те, що в нас відбувається, можна віднести до економіки. Ця «економіка» цікавить нас лише в сенсі розподілу доходів і стосунками між вищими і нижчими класами.
 
Отже, так склалося, що найвищий клас (тобто клас великих/величезних власників) хапнув собі таку кількість активів, що це дозволило йому утворити і утримувати навколо себе велику кількість обслуги – інфраструктуру свого бізнесу, менеджерів (банки, інформаційні мережі, торгівельні мережі), службу безпеки, середній і дрібний бізнес, держслужбовців, партії, парламент).
 
Тобто, великий бізнес став для України системним каркасом, а найбільші великі бізнесмени перетворилися на олігархів. Але при тому, як це не виглядає дивним, поза цим шаром добробуту, що утворився навколо великого бізнесу, була ще сила силенна народу, який виявився бідним.
 
Чому народ виявився бідним? Ну, ми не будемо тут заглиблюватись, а так, макроскопічно, зауважимо, що в зруйнованій країні (якою була Україна після падіння совдєпії) всім добра не вистачить. Отже, якщо знайшлися спритники, що розхапали загальне майно, то решті не залишалося іншої долі, як бідність.
 
І що є цікавим, такий вкрай неоднорідний розподіл добра є (як на мою думку) ознакою життєспроможності системи (в цьому випадку «системою» є українська нація). Неоднорідність розподілу є одним з типів нерівноваги, а нерівновага є тією причиною, що викликає процеси врівноважування. Чим більшою є неоднорідність, тим надійніше вона викликає суспільні процеси, які спрямовані в бік рівномірного розподілу.
 
Разом з неоднорідним розподілом добра склався неоднорідний розподіл можливостей. У випадку процесів в українському суспільстві саме йдеться не стільки про розподіл їжі чи одягу, а головним чином про розподіл прав людини, тобто – про справедливість.
 
******************************
 
Зглянемо на великих і середніх власників .. Що вони собі думають коли дивляться на дрібних власників і найманців? Вони думають так: а шоб ви були бідними. Чому власникам вигідна бідність людської дрібноти? Тому що бідна дрібнота не руйнує статусу кво. Бідність завжди диспергує дрібноту, адже тоді посилюється конкуренція рабсили за джерела існування. Конкуренція бідних не сприяє їхній солідарності, не створює умов для об’єднання – нема сенсу об’єднувати нулі, бо в результаті вийде нуль.
 
Статус кво збільшує прибуток власника, адже прибуток є пропорційним до часової довжини статуса кво. Отже, бідність дрібноти працює на прибуток олігархів. Але тут йшлося про дрібноту-найманців, що працюють на великі і середні бізнеси.
 
Але якщо йдеться про дрібноту-споживача, то тут бідність грає проти бізнесів. Справа в тому, що прибуток власника є пропорційним до кількості проданих товарів (або послуг), а ця кількість визначається купівельною спроможністю. Що найбільше дратує власників, так це вирішальна роль дрібноти в круговерті товарів-послуг-грошей.
 
І якби так склалося, що Україна мешкала серед суцільних північних корей, то власники просто змушені були б сприяти збагаченню наших любих споживачів. Але, Бог милував наших власників – вони мають достатньо ринків поза межами нашої неньки, щоб радувати тамтешніх споживачів, які (слава Ісусу!) перебувають при достатньому добробуті, щоб не змушувати наших власників піклуватися про добробут вітчизняних споживачів.
 
Цікава виходить картина – наші супервласникі є найбільш зацікавленою стороною у приєднанні до ринків заможних країн, а революції «за Європу» влаштовує усяка дрібнота.
 
*******************
 
Шановні дурдомці! Я співав би і далі, але вийде надто багато літерів і головдохтур справить мені догану за наругу над поцієнтами.