З історії розвитку людства можна зробити тільки однозначний висновок, що будь яка країна, яка зіткнулась з проблемою, коли сусідня держава, держава-агресор, навмисно та цілеспрямовано руйнує зсередини ту країну, в якій :
- частину населення становлять люди, які ідеологічно та національно ідентифікують себе з державою-агресором,
- які мріють про возз'єднання своїх районів проживання з державою-агресором,
- які всіма силами душ своїх щиро ненавидять країну свого проживання,
зрештою країна втрачала свою незалежність, якщо не протистояла та не протидіяла державі-агресору, розпадалась та піддавалась окупації з боку держави-агресора, при цьому корінне населення країни піддавалось фізичному знищенню та стражданням.
І тут Україна не перша країна в історії людства, що зіштовхнулась з такою проблемою.
Насильницька політика русифікації та фізичне знищення Українців, як носіїв національної Української свідомості та Українського світогляду мають глибокі вікові корені, але особливо яскраво геноцид Українського народу в Україні проявився на початку тридцятих років, коли мільйони Українців були свідомо приречені на болісну смерть від голоду, а в звільнені домівки померлих, закатованих та вбитих Українців, більшовицька влада швондерів та шарикових привезла мільйони російських селян, робітників та службовців, які ненавидять все Українське і цю свою ненависть до України передали своїм дітям та онукам.
Закривати очі на цю невирішену проблему, робити вигляд, що її не існує в Україні, означає лише одне - подальший розвиток проблеми, що обов'язково призведе до розпаду України як єдиної держави.
Коли мені говорять та намагаються переконати, що потрібно поважати і враховувати думку та права насєлєнія донбасу і Криму, адже там живуть громадяни України, які мають такі ж права, як і громадяни, що живуть в інших регіонах країни, я дуже і дуже скептично до такої думки ставлюсь. Хто таку думку розповсюджує просто не знає, що таке російській "великодержавньій" шовінізм
А мати паспорт громадянина України ще не означає любити Україну. І ми в цьому вже переконались на всі сто.
Немає однозначної відповіді на питання, що робити з мільйонами того насєлєнія донбасу, в Криму, та по всій Україні після того, якщо Україна звільнить свої регіони окуповані росією.
З одного боку, Україна завжди буде під загрозою втратити свою незалежність та державність, а її патріоти опинитися в російських катівнях, або в місцях масових поховань, якщо російська загроза не буде вирішена кардинальним та радикальним чином раз і назавжди.
З іншого боку, таке вирішення проблеми усунення російської окупації України, буде пов'язане з стражданнями того самого насєлєнія.
Але у насєлєнія донбасу та Криму є дуже просте рішення, щоб вже ніколи не "страждати" в Україні -
"если плохо в Украине - чемодан, вокзал, в Россию"
Росія велика за розміром своєї території держава, і місця для життя там вистачить вам всім.