Чому саме Жеріко? Не знаю, просто саме про нього захотілося розповісти. Думаю, мало хто про нього чув. Можливо, бачили його знамениту картину «Пліт Медуза», але про які події та картина – не задавалися питанням. Отже, Теодор Жеріко (Géricault). 26 вересня 1791 – 26 січня 1824. Прожив 33 роки. Дні народження і смерті 26 числА. Дивний збіг. Містичним мені видається й сам митець.
В нього в житті було 2 пристрасті – малювання та коні. Родом з багатої сім"ї, він витрачає немалі кошти на утримання коней. У своїх картинах часто звертається до теми смерті й страждань. Невже передчував свою долю ? Одного разу він впав з коня. Нарив на лівому боці вилікували, але був пошкоджений хребет. А потім знову 2  падіння з коня – і з лютого 1823 він вже не вставав з ліжка.
 
Дивні його портрети мономанів. (Монома́ния (від др.-греч. μόνος — один, єдиний і μανία — восторженность, захопленість, манія) — в психиатрії: нав"язливе або надмірне захопленість однією ідеєю чи суб"єктом; одностороннє однопредметне божевілля. Різновид паранойї.
Один професор психіатр попросив його намалювати портети психічно хворих людей, щоб потім показати "зразки" мономанів студентам та проаналізувати  вирази та конституцію обличч  хворих людей (по теорії Ломброзо). Жеріко намалював 10 портретів, але 5 було загублено або знищено. Кажуть, після малювання цих портретів Жеріко здобув нервову кризу.
Ось ці портрети (Мономан -"військовий", Клептоман, Гравець, Мономан заздрості).
 
Портрети мономанів
https://biboups.wordpress.com/tag/les-monomanes/
 
Ось його інші картини. Не можу сказати, що вони мені дуже подобаються. В них я відчуваю якусь пригніченість, що пригнічує.
 
Картини Жеріко
http://www.repro-tableaux.com/a/jean-louis-gericault.html
 
Але його "Пліт "Медуза"" (Radeau "Méduse") вражає. Розмірами. 5 на 7 метрів. Сюжетом. Задумом. Дивною містикою.
 


 
Після падіння Наполеона Бонапарта, в 1816, фрегат «Медуза» плив до колоний, повернутих Франції після Ватерлоо.  На борту були бонапратисти, колишні члени батальйону з Африки, ройялісти, авантюристи, багаті, бідні... Біля Сенегалу на піщаній відмілині корабель затонув внаслідок помилки в навігації.  Можна сказати, це був  передвісник Титаника.
Після того, як корабель затонув, буржуа й ройялісти осідлали шлюпки, яких як завжди було недостатно. Викинули геть тих, хто їм не підходив з політичних мотивів й коьору шкіри.
 
Для інших, 147 людей,  швидко збудували пліт. Після 12 діб поневіряння океаном люди перегризлися між собою й , зголоднілі, стали канібалами. Як пси, вони билися між собою за мертву здобич. Два шматки людського тіла сушилися на канаті. Цього художник, звісно, не намалював, він спеціально відійшов від такого детального реалізму, щоб відобразити загальнолюдське.
 
Тільки 15 навігаторів вижило. Двоє з них написали спогади. Їх та ще одного намальовано на картині - тесля, медик Савиньї, інженер Корреар. Пізніше історик Жюль Мішлє напише, що  художник всю Францію, все суспільство  посадив на цей плот «Медуза».
 
Чи не головним персонажем картини є метис. Кажуть, що Жеріко таким чинов дав зрозумфти, що метісаж – це майбутнє світу.  Можливо, він щось хотів донести тим образом. Звичайно, в той час про це не говорили.
 
Жеріко робив ескізи мерців, але йому ніколи не вдавалося намалювати ступні. Тому й на картині ноги завжди чимось прикриті. Або занурені в хвилі – але невидимі.
Перший погляд – й ми бачимо внизу зліва загиблого, а потім погляд піднімається до людини вгорі, аж до корабля "Аргюс" вдалині. Все логічно, погляд йде в унісон з емоціями та почуттями. Він повного занепаду надії на порятунок та оживаючої надії.
 
Навіть жести, порухи йдуть зліва направо, тобто класично відображені, бо в нашій культурі читають зліва направо. Недаремно також й "Аргюс" вдалині нарисовано маленьким. Майже помітним, що говорить про ледь жевріючу недію.
Якщо добре придивитися, побачимо, що вітер надуває парус й штовхає пліт вліво, до смерті , далі від  рятівного "Аргюса". Художник застосував цей прийом, щоб врівноважити сили, що видно в цій сцені.
 
Дивна композиція. Ніякї симетрії. Не кажучи вже про так улюблене митцями правило Золотого розтину (Божественная пропорція).
Хаос, за яким все ж яскраво видно  лінії напрямку сили. На передньому плані – пліт. На другому – пейзаж.
 
Два типи персонажів -  ті, що втратили надію, завмерли в своєму відчаю й жаху. Й ті – хто тягнеться всім єством то проблиску спасіння на горизонті.
 
Кажуть, що картина поступово чорніє. Кажуть, що автор щось так зробив у фарбах, щоб картина з часом взагалі зникла,темніючи. Я її бачила в Луврі. Так, вона дуже  темна. Але я десь читала пояснення, що те потемніння залежить від лаку, яким її покрито. Чи в суміші була помилка, при приготуванні... Але й тут є доля містики.
 
Мене вразила статуя Жеріко на його могилі  на кладовищі Пер-Лашез. Там багато дивних статуй й капличок, безліч, але ця статуя витончена, дуже реалістична. Майстер зваяний лежачим, й то тому, що він справді в останні роки не піднімався й картини малював лежачи. Й звичайно - його "Пліт "Медуза""....