"Если говорить честно, то без желания людей и в Крыму, и на Донбассе жить в одной стране, разделять общие ценности и разделять ответственность - ничего не будет", - признал он (В. Чалый).
 
По словам Чалого, в новом году Киев продолжит борьбу за территориальную целостность и суверенитет страны, отстаивая свою позицию, в том числе и в международных судах.
http://censor.net.ua/n318825
 
*              *              *
 
В принципі, теза не нова. Клімкін ще наприкінці того року сказав, що відвойовувати території не будемо. Гіркін... ні, не Гіркін, а як його... – Гройсман! Плутаю вічно... Так от цей Гройсман і собі сказав, що не бачить підстав для введення воєнного стану.  
Наш сонцесяйний улюбленець антиукраїнства, а за кумедним збігом обставин – президент, так само кумедно заявив, що воювати з однією з наймоцніших армій континенту – то є дурна мода. Це він про дегенеративну армію дегенеративної держави, яку призупинено навіть попри зусилля нашого майстерного генералітету, як то – Гелетей, Литвин юніор та інші.
А тому – сидіти всім тихенько: кому – по теплим лавам у ВР, а кому – по мерзлим окопчикам у Пісках і всім курити план. Мається на увазі – отой, „мирний”. Бо від нього голова добре макітриться. Геть відриває від землі і несе в ті прекрасні краї, де літають по небу білими голубами чисті листочки „бюджету – 2015”. І хто впіймав такого листочка – може малювати там магічні сакральні руни свого персонального щастя. І що цікаво: все збудеться! Така шалена сила тої магії...
А хто не впіймав такого листочка – той мусить не заздрити чужому щастю, а найщиріше порадуватися за тих, кому карта повалила. І віддати своє життя за стабільність. Віддати легко, з посмішкою, тому що таке життя, власне, і ринкової вартості не має. Наш дотепник якось пожартував, що учасники АТО будуть отримувати по тисячі в день і застраховані на мільйон. Але ж то – учасники АТО, а ми – на війні. А це принципово різні речі. І нас туди ніхто не посилав. Мається на увазі – держава.
А учасники АТО – то, для примірки, порох-юніор. Кажуть, його бачили на тій АТІ. Де він воював? – то велика державна тайна!.. Тільки в мемуарах придворних писарів, на опалених градами листочках збереглося – „...фронт...війна... шрапнель... а він сидить, такий скромний, і холоднокровно калатає ложечкою в склянці з чаєм... Не забудемо цей подвиг!”  Адреса цієї героїчної місцини також вигоріла. Так само не уточнюються деталі подвигу. Але без сумніву, щось геройське він там натворив. Запхав гранату в дуло ворожому танку чи ще щось подібне. Думаю, під кінець цієї АТИ він отримає який-небудь орден рожевої підв’язки, а подвиг буде описаний на сторінках Форбса.
  
І от читаючи всі ці пасторально-пацифістські призиви до замирення я чим далі, тим чіткіше розумію, що то, чого ми боялися найбільше – похід армій путіна на Київ – то не може відбутися. Тому що чим далі буде просуватися путін – а він таки може, якщо захоче, - тим скоріше оте АТО, контрольоване з Києва, буде перетворюватися на нормальну національно-визвольну війну. І тоді вже власники зброї не будуть писати абсурдні листи президенту: чи можна нам відстрілювати ворогів? Бо ви ж, мовляв, повернетеся і нас же будете щемити... ні вони таки будуть тупо відстрілювати – і кацапів, і сепарів. А сепари – хто у нас? Правильно, - менти, бандити і регіонали з комуністами. І от уявіть собі: Путін зайняв територію України, центральної влади немає, і відбувається інтенсивний відстріл отих сепаратофільних категорій колишніх співгромадян. Упс!..
А як кажуть воєнні, красиві і здоровенні, що для окупації України Путіну треба буде утримувати контингент від мільйона до мільйона двісті тисяч своїх ще відносно живих, але вже зелених від спирту і страху за своє життя чоловічків. А як наші селяни ловили тітушок під час Майдану, він знає. І тому оті зелені чоловічки будуть пропадати без сліду. Так, їх будуть вбивати і це перетвориться на азартне сафарі. І всі кумедні питання, як то – бюджет, гендель цукерками, нафтою і газом та інше відійдуть на другий план, а на перший вийде – знищити ворога. І сотні тисяч дегенеративних солдатиків наймоцнішої армії за класифікацією прижмуреного від страху пороха, ось цих жертв алкогольного синдрому попередніх поколінь кацапоросії, навіть не будуть усвідомлювати – звідки і від кого може прийти небезпека. Вони просто будуть вмирати. З путіним в продірявленій голові. А їхні колеги по анамнезу будуть традиційно писати додому листівки: „Праклятиє бандьори! Оні нас нє любят і стрєляют в спіну...”
І ми переможемо по факту.
Але після перемоги путін (чи хто там буде в Кремлі після того, як Вова несподівано і скоропостіжно вріже гопака під звуки „Лебединого озера”...) буде мати справу не з умовним лояльним урядом Віші, а з новим і невідомим, а тому – не прогнозованим нашим Де Голем. І от питається: воно їм треба?.. А там же і розслідування по Майдану можна буде відновити, і справи РосУкраЕнерго підняти, і здачу Криму... І всі оті колосальні ресурси однієї з найбагатших держав світу – та не в общак дегенератам, а в національний бюджет!.. А той бюджет – на службу інтересів нації,  в першу чергу, - освіта, здоров’я, культура, правопорядок, армія...
І Чечетов з Шуфричем – ніхто!
І Бродський – дрібний урка, який тримає мафік на Подолі, тому що в умовах вільної конкуренції у нього тями на більше не вистачить.
А Зв’ягільський... О, то окрема тема. То буде на десерт. Таке собі ніжне терамісу...
І кримінальні справи 90-тих років з позначкою „Люкс” підіймаються і ретельно розслідуються. Оті всі закатовані трупи – скільки їх там було? І це - не зважаючи на зіпсований апетит „українського патріота” і „економічного націоналіста” за версією Луценка, пана Ахметова.
І фахівці по криміналістичному педикюру вже уважно колупаються під нігтями у Гепи - чи немає там, часом, залишків бурого кольору і органічного походження? Ну, а вдруг...
То питається: воно їм обом треба? Там же ниточки – як контакти на мікросхемі. Не знаєш, що де увімкнеться чи перегорить, якщо ось на цей контакт подати напругу. Тут же в цих схемах візьми такі напівпровідники як Григоришин чи той же Вінський; від них же в обидва боки таке розгалуження контактів під напругою, і над кожним табличка – „Не лізь! Бо вб’ють!”
 
Ні, війни не буде. А буде АТО. Так і будуть заградотряди по периметру, шмон по всій країні, і Речинський зі своїми мріями про перманентний розстріл добровольців з комбатами.
А ще – латентні сепаратисти у Харкові під керівництвом Гепи і такі самі під керівництвом Сіна в Запоріжжі. Так би мовити – законсервовані до кращих часів.
 
А тепер таке: ні в Україні, ні в Росії немає національних урядів. Ми маємо справу з імітацією боротьби за національний інтерес. Як в Росії народ згоден, аби його посилали на війну в Чечню, Грузію чи Україну, аби тільки Путін говорив їм перед сном байки про їхнє „велічіє”, так і в Україні значна частина лояльних дегенератів аплодувала параду військової техніки, яка заради одномоментної картинки каталася по Хрещатику в той час, коли ця техніка так була потрібна під Іловайськом. І ніхто ж не покаявся за ці понти на крові...  
Вся біда в тім, що основна маса посполитих на 99,9% отримує інформацію з телевіконечка, на якому в куточку світиться аватарка Фірташа, Бені, Пінчука чи Ахметова. І ця маса звикла по-дитячому довірливо рефлексувати на правильний набір патерналістських фраз з найвищого бугра. Оперативна пам’ять посполитих так влаштована, що сьогоднішня інформація легко витісняє вчорашню. Особливо, коли вони починають конфліктувати в силу невідповідності.
А про те, щоби самому почати шукати альтернативну інфу і несанкціоновано думати власною головою – то вже надто не звична операція.
А прийдеться. Ну, це якщо ще тіпається бажання вижити.
Тому що на даний момент стан нації вельми схожий на зацікавлено-спостережливо-коматозний.