для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

ДЕЩО ПРО НЕДОВЕРШЕНИЙ ХАРАКТЕР УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

ДЕЩО ПРО НЕДОВЕРШЕНИЙ ХАРАКТЕР УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Оцінюючи Майдан 2013-14 рр. багато-хто із аналітиків  й пересічних громадян апріорі вважають ці події революцією, означаючи її за аналогією із помаранчевою революцією ДУХУ як революцію ГІДНОСТІ.
 
І,певне, що так воно і є, - якщо розглядати революцію як одномоментний процес , що не несе, або не набуває системно-змінного характеру. В такому разі революція ( revolution – лат.) цілком відповідає одному із своїх безпосередніх означень – переворот або ж заколот.
 
Але революція, яка не продукує кардинальних суспільно-політичних, економічних, соціальних, ідеологічних, державно-розбудовчих, кадрових, адміністративних, геополітично-напрямних, et cetera системних перетворень не зовсім і революція. Як мінімум – це бунт, максимум – недовершена революція.
 
А ось одне із сучасних означень революції — фундаментальна системно-структурна зміна існуючої  соціальної-політичної, економічної системи, що призводить до незворотних, радикальних, глибинних, якісних змін, стрибку у розвитку суспільства пов’язаних із відвертим розривом із попереднім станом.
 
Наскільки революцію ГІДНОСТІ відповідає цьому визначенню покаже час, але потрібно повсякчас мати на увазі гіркий досвід помаранчевого непорозуміння, яке так і не стало справжнім перетворенням. Так що ж то було за НЛО?..
 
А чи задавався хто-небудь питанням: «Не надміру бува за останні чверть сторіччя в Україні трапилось різноманітних революцій та майданів»?, що в сучасному уявленні пересічних українців є явищами майже тотожними.
 
Для початку згадаймо чисельні масові заворушення1989-91 рр., головними кульмінаціями котрих стали: прийняття ВР Декларації про державний суверенітет, студентська "революція на граніті", проголошення як наслідок провалу ГКЧП незалежності, котра була переконливо підтверджена на загальноукраїнському референдумі.
 
Дехто вважає ті події  антикомуністичною національно-визвольною , дехто – антитоталітарною ліберально-демократичною революціями,   а дехто – просто антирадянсько-ліберальним заколотом.
 
«Україна без Кучми» 2000-01 рр. – масові заворушення спричинені  звірячим вбивством Георгія Гонгадзе, що завершились масовими репресіями та кримінальними переслідуваннями включно із запроторенням за грати їх найактивніших учасників (перша нетривала посадка тієї ж Тимошенко), дехто схильний трактувати як невдалу революційну спробу повалення постсовкового олігархічного режиму Кучми.
 
Втім, вже на парламентських виборах 2002 р. певного успіху досягли майбутні помаранчеві із НУ імені Ющенка, котрі перемогли за партійними списками і вкупі із біло-сердешними бютівцями та опозиційними до влади соціалістами завели до ВР понад 160 депутатів.
 
Однак, цей скромний успіх був дуже швидко зневільований масованими корупційно-політичними оборудками, котрі рівно через 10 років набули означення – тушкування.
 
Ну, а про будь-які системно-змінні перетворення тоді і мови не велось.
 
Чисельні масові майданні гуляння 2004-05 рр.,  що поспішили гордо наректи помаранчевою революцією, попри їх антиолігархічний, антикорупційний, антибюрократичний, антиавторитарний та проти постсовково-владний характер, повністю відповідаючи ленінській тезі про неспроможність «верхів» та небажання жити по-старому «низів», попри гучні заяви та обіцянки лідерів заворушень кардинальних перетворень в країні та суспільств, - власне, і революцією не були.
 
І хоча Ющенка таки було обрано на «гетьманство», владні кабінети заполонили «любі друзі», а леді в очіпку встигла двічі покерувати урядом, жодного  натяку на якісь системні перетворення так і не трапилось.
 
Зате олігархат як був так і залишився по суті при владі і навіть зміцнив свої позиції, рівень корупції стрімко зріс прямо зі старту діяльності помаранчевої владної команди, (наприклад, за твердженням одного знайомого прокурора ставки хабарів в «оці государевому» вже з перших місяців 2005 р. зросли у двічі-тричі), переважна більшість бандитів попри гучні обіцянки так і не переселились до буцегарень, бюрократичний апарат частково перефарбувавшись у зручні політичні кольори, а частково будучи змінений за жорстким квотним принципом на жовтогарячих, біло-сердешних та рожево-гвоздичних  продовжив свої крючкотворні звитяги у старій постсовковій системі влади.
 
Режим Ющенко звичайно не був авторитарним, він навіть не був слабким, він був ніяким, що кінцеве багато в чому сприяло поверненню до влади біло-блакитної команди на чолі із Лідєром з диктаторськими замашками.
 
До речі, за чиїмось влучним висловом, помаранчевий майдан був нічим іншим як заколотом мільйонерів проти мільярдерів, в результаті котрого багато-хто з перших поповнив шереги олігархів-небожителів.
 
Що ж стосується тієї частки звичайного приземленого народонаселення, котра підтримувала або ж симпатизувала помаранчевому майдану, та так званого «низового» майдану, то їх відвідало почуття глибокого розчарування та жорстка образа «прокинутих» у лохотроні,організаторами і учасниками котрого воно, власне, самі і були.
 
Але, на щастя, політично-активний та небайдужий люд не впав у безвихідь і розпач. Натомість, за період поміж помаранчевим та Євромайданома  трапилось декілька протестно-бунтівних акцій (податковий Майдан 2010 р., мовний Майдан 2012 р., Врадіївський бунт 2013р.),які завершились певними локальними успіхами, а в середовищі протестантів почало формуватися переконання,що:
 
по-перше – кожен зайвий рік, місяць, день вже навіть не животіння, а агонії існуючої постсовкової системи влади із її вкрай корумпованим кадровим наповненням несе смертельну загрозу національній безпеці, суверенітету та й взагалі самому існуванню України;
 
по-друге, ще одному потужному Майдану бути;
 
по-третє, усвідомлення того, що цього разу Майдан не буде а ні мирним, а ні безкровним попри певні прояви слабкості влади;
 
по-четверте, готовність «майданити»  не просто до перезавантаження влади, а до часу конкретних кроків щодо зламу старої зашкарублої системи влади та впровадження радикальних суспільно-політичних, економічних, соціальних  системо-змінних перетворень із усіма супутніми революційними процесами: тотальною, а не частковою, як це відбувається нині, люстрацією усіх владоможців за ознаками їх антидержавної чи антиукраїнської діяльності, корумпованості, професійності, належності до олігархічних кіл та співпраці із іноземними спецслужбами  безвідносно від партійно-політичної належності та виборного статусу обіймаємих посад;  прийняття нового виборчого законодавства, яке б передбачало можливість відкликання того чи іншого «народного улюбленця» у спосіб не складніший за його обрання та проведення виборів за ним; прийняття нової Конституції (а не повернення до однієї із модифікацій старої), в якій би були забезпечені громадянські права і свободи включно із правом на повстання та володіння зброєю, тощо…
 
Але не сталося, як гадалося. Трапилась війна. Уся пасіонарна енергія суспільства  була спрямована не на внутрішню перебудову країни, а на її захист. А самі пасіонарії подалися хто на фронт, а хто у волонтери. Сам же Майдан  реактивно маргіналізувався ставши ознакою недовершеності революційного процесу.
 
Тим не менш, слід констатувати – усі вищеописані та не згадані протестні заворушення є нічим іншим як етапами триєдиного недовершеного системно-змінного революційного процесу -  антиімперської чи  антиросійської національно-визвольної, антитоталітарної чи антикомуністичної ліберально-демократичної та антиолігархічної і антипостсовкової соціальної революції оксамитового штибу.
 
Про тотожність українського революційного процесу  та оксамитових революцій кінця 80-х - початку 90-х рр.. м. ст. автор писав ще декілька років тому. Нажаль з певного моменту розвиток подій пішов не більш-менш мирним шляхом Чехії чи Польщі, а за румунським (в сенсі жорсткості та кровопролиття) та словацьким часів прем’єра Мечияра (в плані спроб встановлення авторитарного режиму) шляхом.
 
Тим не менш, як і оксамитові українська революція допоки розвиналась згідно ендогенної концепції американських  дослідників О’Доннелла і Шміттера.(більш детально див. за вказаними вище посиланнями).
 
Згідно цієї концепції, в процесі формування демократії будь-яка країна обов’язково проходить через три якісно різні фази – лібералізації старого режиму, безпосередньої демократизації і фазу консолідації демократії.
 
Так от, якщо практично всі країни оксамитових революцій перебувають нині в останній із вищезгаданих фаз (нормального функціонування демократії сформованого громадянського суспільства та ринкової економіки), то Україна в суспільно-політичному сенсі застрягла десь поміж першою (лібералізація та злам старої системи влади) та другою фазами (прийняття та імплементація у життя системно-змінних перетворень), а в економічному – заледве перейшла в другу, позаяк наш революційний процес носить недовершений характер.
 
Розраховувати на те, що його довершить існуюча нині влада, попри прихід значної кількості нових політиків, громадських та державних діячів до парламенту та у виконавчі структури влади не варто. Бажані системні зміни та їх імплементація можуть статися лише при постійному тиску на владу громадянського суспільства.
 
А якщо цього не трапиться у найближчі півроку-рік, то Україну очікують не зовсім райдужні перспективи. Або інспірований на тлі російської агресії росіянами ж і нашою п`ятою колоною потужний соціальний вибух люмпенського штибу, або ж таке саме соціальне потрясіння після повалення путінського режиму в результаті російського бєзпрєдєльного бунту, який обов’язково перекинеться на грунт української недовершеної революції.
 
А саме існування України буде залежати від того наскільки невідворотніми стануть системно-змінні процеси і від розвитку та становлення громадянського суспільства.
 
ТОБТО, ВІД НАС ІЗ ВАМИ…
 
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка
 
УП

© strelok57 [16.12.2014] | Рейтинг: 43.4/29 | Переглядів: 3907

2 3 4 5 43.4/29




Коментарі

16.12.2014 12:16:16
нічого заперечити ..
 
хоч це швидше ОГЛЯДОВИЙ МАТЕРІАЛ..
 

А ось це-

соціальне потрясіння після повалення путінського режиму в результаті російського бєзпрєдєльного бунту, який обов’язково перекинеться на грунт української недовершеної революції.
НЕ ФАКТ
Востаннє редаговано Pavlotex 16.12.2014 12:17:49
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(1/1)

16.12.2014 12:26:58
Давно Вас, авторе, не було з нами. Ви прийшли і зробили політичний огляд і проаналізували революційну, до і після... ситуацію - це добре!
 
Може відповісте на просте запитання - без аналогів у світі ми влаштовуємо майдани, скидаємо Президентів, а на виборах с кожним разом їх вибираємо все гірших і гірших?
Де тут собака порилася?
 
Про "низи і вери" не потрібно - нехай комуняки тим переймаються!
Востаннє редаговано mix_ko 16.12.2014 12:27:29
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(5/5)

16.12.2014 13:34:53
Добре, що Ви знову "знайшлтися" на ДД !
Мені не вистачало Ваших ІМХО.  5
Не згоден Згоден  Підтримка: 75%(3/4)

16.12.2014 13:35:11
Автор висходить із того спокусливого постулату, що Україна з 92-го року є незалежною і суверенною державою. Але останні події, а особливо незрозуміла (для нас) нарванність Кремля і таке ж підозріле (для нас) лукавство  Європи, і така ж фальшива "боротьба" нашої влади,  свідчать про те, що насправді і українська незалежність і українська суверенність не більше, ніж показна, формальна, декларована "про міжнародне око", а по суті, Україна весь цей час лишалася погодженим російським протекторатом. В протекторатах революцій не буває. В протекторах бувають національно-визвольні повстання. Як в Польщі в 1863. За аналогією маємо своїх "білих" і своїх "червоних". Так само "червоні" чекають підтримки від "Наполеона" (Маккейна), а "білі" шукають компромісу з Царем (Кремлем) і ставшою йому на допомогу "Прусією"(Берлін). Чим діло закінчиться, бог його, святий, знає...
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(4/4)

16.12.2014 13:36:46
mix_ko 16.12.2014 12:26:58
а на виборах с кожним разом їх вибираємо все гірших і гірших?
Де тут собака порилася?
А можна я теж висловлю думку, свою ?
Це ж основний закон революції - романтики й сміливці її вершать. А зазомбований покидьками натовп вибирає покидьків. Навіть не вибирає, а танцює під дудку шахраїв. Чому ? Тому що дурнІ.
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(1/1)

16.12.2014 13:43:27
Дюма 16.12.2014 13:35:11
таке ж підозріле (для нас) лукавство  Європи
Дуже очікуване лукавство. Вас воно здивувало ? Воно абсолютно логічне....для їхніх оборудок.
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(2/2)

16.12.2014 14:10:15
Généralissimus 16.12.2014 13:43:27
Вас воно здивувало ?

Дивлячись чиє...Дрезденському союзу гебні і комсомолу не дивуюсь. А от на Біла Клінтона затаїв обіду. З одного боку можно його зрозуміти - Київ так затято взявся розкрадати та розпродавати державу (не гірше за Москву), що дійсно могла прийти ідея якось упорядочити екс-радянских злодіїв, чи принаймі призначити когось одного, з кого можна спитати і ким можно хоч якось управляти (а Москва, як більша і звичніша тут явно більш преференсійована). А з іншого...., Буш дав приклад для наслідування, як треба дбати за світовий порядок , щоб кордони, значить, нікому не повадно було, а "нащадки" не дослухались. І ледве не проспали той момент, коли меркепути зробили б світу повний фулл-хауз...
      
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(2/2)

16.12.2014 14:22:08
Дюма 16.12.2014 14:10:15
Дивлячись чиє

Все набагато простіше. Світом, яким володіють олігархи, фінансові монополісти, не потрібний приклад вдалої народної революції.
Востаннє редаговано Généralissimus 16.12.2014 14:22:19
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(1/1)

16.12.2014 14:36:35
Дюма 16.12.2014 13:35:11
За аналогією маємо своїх "білих" і своїх "червоних". Так само "червоні" чекають підтримки від "Наполеона" (Маккейна), а "білі" шукають компромісу з Царем (Кремлем) і ставшою йому на допомогу "Прусією"(Берлін). Чим діло закінчиться, бог його, святий, знає...
Так отож.
Маю дуже велику підозру, що, варто Путіну "цофнутись" на пів-кроку назад, як пружина почне випростовуватись в бік "білих".
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(1/1)

16.12.2014 14:58:16
5
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(1/1)

16.12.2014 15:09:03
Дюма 16.12.2014 13:35:11
Чим діло закінчиться, бог його, святий, знає...

Зараз в ФБ й всюди у ЗМІ стоїть вереск, що Рашці "пєсєц". Рано радуватись. Дуже рано!
Запад, та й Світ не будуть, й не хочуть, додавити Рашку. Їм не треба анархія й десятки новостворених улусів на території імперії. Вони її трошки поставили в куток, на гречку, ту зарвавшуюся Рашку.
На жаль, за кілька днів удавка розпуститься й Росія цинічно почне крутити дулі. В тому числі й Заходу.
На жаль, знов на жаль, за ці всі вибрики світової гопоти поплатяться наші воїни, на яких буде мститися Рашка. ac
Востаннє редаговано Généralissimus 16.12.2014 15:11:14
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(5/5)

16.12.2014 16:17:30
Généralissimus 16.12.2014 13:36:46
А можна я теж висловлю думку, свою ?

Хотілося б ще когось почути!
Не згоден Згоден  Підтримка: 0%(0/0)

16.12.2014 18:14:59
5
 
Україна приречена на Майдан 3. Я переконався в цьому після більш ніж 9 місяців повної бехпорадності верхів, після того, що нічого не змінилося ні в правовій, ні в судовій, ні в соціальній ні в управлінській сферах. Ба більше - призначення Гонтарєвой та Гелетея показали повну безпорадність гаранта у підборі кадрів. Вінниця показала сутність "Пжиття по-новому" та гучні заяви про "самоврядування". Вбивство Сашка Білого на постріл у Кернеса - це той же почерк як з Гонгадзе, Кірпою та Кравченком. Нерозслідування вбивств Небесної Сотні, розгону Майдану, пожежі в Одесі, вихід на свободу бувших беркутівців - це показник "роботи" прокуратури та судів.
 
Майдан приніс кроваву жертву. ІЛ76, Волноваха, Шахтарськ, Словїянськ - кожен день країна втрачає кращих своїх синів, а депутати?.. А депутати поїхали відмічать Різдво...
 
Скількі чекати? Гадаю, що можливо навесні, коли загостриться ситуація на Сході, коли москальські танки пойдуть у наступ - народ підніметься, відступати вже нікуди і терпіти весь цей непотріб вже нема сил
Востаннє редаговано Сліпий Пью 16.12.2014 18:16:14
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(4/4)

SIM

SIM
16.12.2014 18:57:23
Бажані системні зміни та їх імплементація можуть статися лише при постійному тиску на владу громадянського суспільства.
 
А якщо цього не трапиться у найближчі півроку-рік, то Україну очікують не зовсім райдужні перспективи.
Не новость. Хотя МВФ уже стоИт над душой у наших казлов, они всё равно ухитрятся сделать по-своему.
....... А самі пасіонарії подалися хто на фронт, а хто у волонтери.
Значит...? (если срочно не вернутся)
Востаннє редаговано SIM 16.12.2014 19:03:55
Не згоден Згоден  Підтримка: 0%(0/1)

16.12.2014 19:42:45
"Для початку згадаймо чисельні масові заворушення1989-91 рр.,"
© strelok57
 
I thinkФакты в студию!
 
"А саме існування України буде залежати від того наскільки невідворотніми стануть системно-змінні процеси і від розвитку та становлення громадянського суспільства."
© strelok57
 
И в остальном - использовать вумные слова надо с умом, а не как попугай - 2
 

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка - мало нам было - Віктор Ющенко вільний бухгалтер, Сумщина, село Хоружівка... fp
Не згоден Згоден  Підтримка: 17%(1/6)

17.12.2014 14:47:38
5
Багато українців зараз панікує. Але насправді панікувати не варто. Те, що відбувається насправді мало статись і нам через це треба пройти. Я ще до Майдану був упевнений в тому, що так звана "парламентська опозиція" по відношенню до Януковича нічим не краща від самого Януковича. І що гниль тодішніх "опозиціонерів" вилізе назовні після того як ми позбудемося Януковича. Реальні перетворення в нашій країні будуть лише тоді коли ми позбудемося не лише ахметових, вілкулів і т.п., а й тих хто був "опозицією" по відношенню до Януковича у ВР.
Не згоден Згоден  Підтримка: 100%(2/2)







Загрузка...


programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2019 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login