Будь-які рішення, які стосуються усього суспільства, можуть вважатися легітимними лише в тому випадку, якщо вони були прийняті:
 
- або більшістю членів цього суспільства в процесі референдуму, спеціально проведеного для прийняття (неприйняття) даного рішення;
 
- або більшістю голосів повноважних представників усіх членів суспільства на своїх зборах, якщо раніше всім суспільством було прийнято рішення (проведено референдум) про можливість делегування права прийняття рішень повноважним представникам.
 
Оскільки другий варіант у нашому випадку відсутній (ніхто й ніколи не проводив подібний референдум), то залишається лише перший варіант прийняття рішень, що стосуються суспільства в цілому.
 
Нова виборна система повинна давати можливість реєстрації кандидатом на будь-яку виборну посаду лише тим людям, ймовірність приналежності яких до псевдоеліти зведена до мінімуму. Правила формування всіх інших гілок та органів системи влади повинні містити в собі бар'єри, що ускладнюють прихід до влади представників псевдоеліти. Вимоги до якостей претендентів повинні бути різко посилені з тим, щоб рівень їхнього інтелекту, духовності та моральності дозволяв розраховувати на їх компетентне й морально-вивірене управління суспільством в інтересах останнього, а значить, і їх власних.
 
Ще до потрапляння на будь-яку посаду в органах влади претендент на неї повинен нести (перед-) відповідальність за достовірність наданої ним інформації про його кандидатуру, за власну діяльність протягом певного періоду часу, за свою поведінку в період передвиборної чи аналогічної кампанії. Форми й рамки відповідальності повинні бути прописані в законі, але не віддані на розсуд будь-яких комісій. Механізм передвідповідальності, таким чином, повинен виконувати функцію профілактики системи влади від можливих її "захворювань", а механізм поствідповідальності (наприклад, відкликання) - "лікування" окремих "фурункулів", гарантувати повну відсутність яких не може ніхто.
 
Законодавчо має бути змінений підхід до питання прав та відповідальності виборців, для чого коло тих, хто має право голосу з цього питання, повинен бути обмежений тими, хто особистими працею чи засобами забезпечує існування суспільства як цілісної системи, орієнтованої на розвиток. У законі також повинні бути чітко й детально описані вимоги (критерії) до тих людей, які будуть займати відповідні посади в системі влади, а виборцю має бути надано гарантований доступ до об'єктивної та повної інформації (відповідно критеріям) про кожного з прагнучих попасти до влади кандидатів.
 
Ніякі партійні списки, закриті чи відкриті, надалі не можуть бути використані, оскільки несуть із собою лише безвідповідальність влади перед суспільством. Крім того, усі партії без винятку повинні бути позбавлені будь-якого пріоритету у будь-якій якості при проведенні будь-яких виборів.
 

 
Питання: як усе це може виглядати на практиці?
 
Відповідь на це питання багато в чому визначається ПОТОЧНОЮ ситуацією в країні.
 
Так, наприклад, в моменти найбільшого підйому останнього Майдану відповідні дії могли здійснити його учасники, створивши всередині Майдану якусь зону, де діють нові «правила гри», відповідно до яких всередині Майдану обрано нову владу. Тобто таким чином Майдан міг створити всередині себе нову Систему і закликати членів нинішньої Системи (всіх нас з вами) приєднатися до неї. Тим самим був би реалізований механізм (без бою!) «Влада від влади спливла разом з підлеглим людом».
 
Інший варіант реалізації зміни Системи - через механізми створення територіальних громад, який хоч і більш тривалий у часі, ніж через Майдан, але зате має й свої переваги, хоча б у вигляді великих можливостей використання існуючого законодавства («правил гри» нинішньої Системи) під час відбиття атак чи провокацій з боку чинної системи влади.
 

 
Питання: як забезпечити фінансування?
 
Так, для проведення будь-яких перетворень, у тому числі й таких глобальних, потрібні фінансові ресурси. Де їх взяти? Можливих джерел, по суті, є лише два - або позичкові ззовні, або залучені зсередини, тобто власні.
 
Перше джерело, при всьому його деякому розмаїтті, передбачає повернення цих коштів кредитору, а сама послуга повинна бути якимось чином оплачена. В силу самого характеру того заходу, на який займаються кошти, вже можна судити про характер «оплати послуги» з надання фінансів, а звідси - про неприйнятність даного джерела коштів.
 
Друге джерело, як показав досвід Майданів, особливо «податкового», цілком реальний і більш ніж прийнятний, особливо за умови забезпечення повної прозорості приходу/витрати коштів та прийняття відповідних рішень, а також реальних механізмів контролю, звітності й відповідальності.
 

 
Питання: де взяти людей?
 
     90,00% «стабілізаторів»
 
+     9,00% «егоїстів»
 
+     0,90% «героїв»
 
≈ 100,00% …

«Історію роблять 5-10% людей...» - говорить нам все та ж історія. Для України ця величина складає приблизно 2,1...4,2 млн. чоловік. Тобто для того, щоб повернути шлях нашого буття, необхідно близько 3 млн. чоловік. Вони в України є? Так, вони - є! Але всі роки свого існування діюча нині система влади докладала зусиль для того, аби «розтягнути» цих людей по різних «кутках» - партіях, рухах, ГО, просто різними «ідеями», «пропозиціями», ідеологіями... щоб вони сперечалися між собою про будь-що й ні у якому разі не об'єднувалися. Таким чином, наше завдання - показати всім цим людям ті речі, з якими не надто посперечаєшся, й на цьому грунті допомогти їм знайти взаєморозуміння між собою.
 

 
Будь-яка «ідея знаходить свою силу, коли оволодіває масами» - сказав один геніальний покидьок. Незалежно від того, хто саме є автором цього виразу, воно абсолютно вірне й доказово підтверджене дослідженнями соціологів, які стверджують, що «сила» з'являється у ідеї тоді, коли вона користується підтримкою не менше 10% населення. Звідси простий висновок:
 
починати діяльність по перетворенню України необхідно з поширення ідеї та інформації про ідею. Якої ідеї? Вирішувати – вам…