Маю бажання трохи побалакати про нас з вами. Не з точки зору комуністів-фашистів, а про нас, як про людей, які мешкають на нашій, такий маленькій, але дуже чудовій Землі. Я за свої довгі роки життя, побував у багатьох країнах, також, пам'ятаю своє улюблене місто Одесу ще п'ятдесятирічної давнини. Про що я мовлю в своєму скромному ІМХО? Про те, що прогрес, який би поганий він не був, не зупинити, як би не бажалось цього невеличкій, але активної купці «люмпенів». В даному випадку, під загальним словом «люмпени» я маю на увазі частину населення, в тому числі й себе, які не обтяжені великими статками.
Почну свою розповідь з Одеси. Узбережжя Одеси, навіть років сорок тому, якщо дивитися на нього з боку моря вночі, було зовсім темне. Єдині світлі місця, які на самоті виблискували вночи, це були морський порт і пункти швартування «морських трамваїв». Це були пляжи Ланжерон, Отрада, Дельфін, Аркадія і так далі. Трохи вище, панувала суцільна темінь і жодного ліхтаря. На так званій «трасі здоров'я», яка йде уздовж узбережжя від Ланжерона до Аркадії, не було жодного діючого ліхтаря, хоча стовпи були … Влітку, на пляжах Ланжерона, Аркадії, Дельфіна і Отради не було, як кажуть, де яблуку впасти, від тієї кількості людей, які на них лежали, ходили, купалися і таке інше. Для шанувальників самотності, між цими пляжами, були ще малодоступні, так звані, «дикі» пляжики, на яких було небагато людей, зазвичай молодь. Та й автомобілів на «трасі здоров'я» в ті часи майже не зустрінеш, правда по одній, але дуже вагомої причини. Їх тоді, практично не було. На цьому світла частина мого ІМХО закінчується.
А ось як, насправді, виглядають ностальгічні минулі часи. На цих пляжах відсутня каналізація, водопровід (який провели туди лише років тридцять тому, і те, не постійний, а тимчасовий, покладений поверх землі, який взимку замерзав і лопався в трубах, тому щороку його доводилося міняти). Відсутні туалети і пункти з продажу їстівного. Як зараз пам'ятаю, ми виїжджали на пляж всією сім'єю, правда примусів собою не брали, як інші, але запаси харчів були повні кошики. Хоча, що це були за харчі. В здебільшому це була картопля, в кращому випадку до картоплі шматок сала або оселедець, по неділях - варена ковбаса. А найчастіше, варена картопля з свіжим помідором і, якщо пощастить, зі свіжоспійманої і тут же зажареною рибкою-бичком. Сміття з пляжів не вивозився і пляжі не прибиралися. Вірніше трохи прибиралися, але тільки піщана зона на офіційних пляжах. На «диких» пляжах навіть і цього, мінімального прибирання не було. Залишки їжі переважно закопувався в пісок. Перероблена організмом їжа і вода залишалась в найближчих кущах, або в морській воді, яка в середині сезону вже мала трохи специфічний сморід, не дивлячись на те, що це все ж таки море і воно має можливість самостійно відновлюваться. Колір води поруч з берегом, де у здебільшому хлюпалися діти, була відповідного кольору і заповнена плаваючими залишками овочів, фруктів та недопалків, якихось папірців, газет, а іноді й людськими відходами.
У дотриманні чистоти на пляжах нам трохи допомагала природа. Влітку у нас достатньо жарко і багато всяких комах, які дуже швидко справлялися з людськими відходами, які ми залишали десь попід кущами. Всі ми мріяли про незабрудненні пляжи і про добре обслуговування на пляжах, про які нам розповідали, трішки зверхньо, бо ми не мали змоги побачити це на власні очі, моряки закордонного плавання. Але, як не буває абсолютного добра, так і не буває абсолютного зла.
Минув час і наше узбережжя невпізнанно змінилося. На березі, майже на пляжах з'явилися готельні комплекси, ресторани, бари, центри розваг і та інше. Пляжів, доступних для «люмпена», дедалі все менше та й менш, що природно викликало їхні протести. Я згадав розповіді моряків, про чисті пляжах. Виявляється, вони розповідали про ПРИВАТНІ пляжи. На приватних пляжах в Одесі, (вірніше орендованих на 1500 років з правом викупу), в нас те й ж саме. Приходиш, все навкруги чистеньке, пляж охороняється, тобі видають все, що тобі потрібно для відпочинку, по пляжу ходять офіціанти, які розносять прохолодні напої, їжу та відносять повні попільнички. Але за це все треба платити! Притому не маленьку суму, а таку, яку собі не може дозволити «люмпен» з його невеличкою пенсією. І ось, такий «люмпен» як я, починає страйкувати, зносити паркани, щось домагатися.
На самому початку свого ИМХО я написав, що прогрес не зупинити, і це вірно. Прогрес рухають акули бізнесу, якому зовсім наплювати на нас, на зелені насадження, на природу, на все, що не має давати йому гроші. І він виграє. Виграє не тільки у масштабах нашої маленької Одеси. Він виграє скрізь. За ним гроші, за ним влада, за ним держава, з його репресивним апаратом. А хто за нами? Жалюгідна купка «люмпенів», які мріють про загаджені кущі та отруєне море, та й усе! Ви гадаєте, що у Арабських Еміратах, при влаштуванні штучних островів у морі для будівництва готелів, не порушено екологія моря? Ще й як. Море у тих закарлюках островів гине. Сам бачив. Ну і що? А нічого. Бабло перемагає.
Повернемося до Одеси. Нам, «люмпенам» багато чого не подобається у сучасній Одесі. Нам не подобається сучасна Аркадія, яка перетворилася на бетонний бункер з вузенькою центральною алеєю, без рослин і квітів з рідким ланцюжком пальм-рабів, які встромлені у бетонні тюрми і з тугою визирають звідти. Нам не подобається припарковані автомобілі біля пляжів, нам не подобається ресторани на березі моря, нам не подобаються закриті зони готелів, але будівництво паркінгу, в яких будуть зосереджені приїжджаючі автомобілі, теж сприймається у штики. І вірно, що так сприймають. Ви гадаєте, якщо побудують паркінг на 1000 автомобілів, водії не будуть їздити на пляж у своєму автомобілі? Та ніколи! Людина, що звикла до автомобіля, який на ньому мало не в туалет їздить, він піде пішки на пляж, або поїде у трамваї? Ха-Ха! Навіть найзапекліший еколог, який весь тиждень стоїть у пікетах, протестуючи проти забруднення планети, у неділлю, сідає на своє тридцятирічне «жигулі» і їде на пляж, паркується поруч з палацами на колесах, кажучи при цьому, що моя, всього одна машина, не додасть забруднення. Он їх скільки! А в пляжному паркінгу, з причини відсутності там автомобілів, відкриють черговий розважальний вертеп з рестораном та спальними кабінками з погодинною оплатою.
Ви зараз будете казати, ось з'явилась ще одна, підгодована товстосумами істота. Та не захисник я їх, а навчений життям людина, яка реально дивиться у світ і впевнена, що при будь-яких розкладах, розвиток цивілізації не зупинити. Навіть такий! Так само те, що її рухають вороги людства і Землі. Тоді, хто ми такі? Ми гвинтики цієї цивілізації, які будують її і яка врешті-решт, нас знищить. Нас мільярди і ми в здебільшого, голодуємо. Ми зайві на цій Землі. На Землі нас проживають вже трохи більше 7 мільярдів мешканців. За прогнозами, до 2050 року нас буде біля 9 Мільярдів і так надалі, наша чисельність буде тільки зростати, може не в геометричній, але у арифметичній прогресії це точно.
З цієї, величезної кількості людей на планеті, більш менш у непоганих умовах живе, лише так званний «золотий мільярд», а забезпечено живуть не більше 500 000 чоловік. Для обслуговування цих 500 000 чоловік, необхідно шонайменше 1,5 мільярда чоловік. Це робітники, селяни, обслуговуючий персонал, інженери, лікарі, вчені і так далі. Що робити з безперервно зростаючою масою, нікому не потрібного населення? Їх також потрібно годувати, та ще й не раз, прибирати за ними їх відходи, розважати, лікувати. Роботи, що приносить статок, на всіх не вистачає. Навіть зараз, за даними ООН, у середньому на Землі близько 30% населення ніколи не мало роботи і ніколи не буде її мати. А далі буде ще гірше .....
Враховуючи те, що природну красу Землі віддають невеликій купці нуворишів, які мають змогу оплатити користування цією красою, на Землі буде коли небудь або бунт, або кровопролитна, всепланетного масштабу війна, яка знищить мільярди жителів планети. Це звичайно малоймовірно, враховуючи роз'єднаність мешканців планети. Швидше за все буде так. Але це тільки моє припущення. Ті, які за нами спостерігають, назвіть їх як бажаєте, або богами, або інопланетянами, або вищим розумом, без різниці, посиплють на нас, як на занадто розплодилися тарганів, якийсь порошок та й усе. На Землі поступово настане тиша і лад. А усі ознаки цивілізації, сповзуть з тіла землі, як проказа, протягом якихось 100 років. Ось такі сумні справи, малята.
