1. 30-го числа місяця тішрея 5774 року,
2. від початку розваг добра молодця Ієговушки,
3. з навколишнім абсолютним вакуумом,
4. з наступним утворенням таблиці Менделєєва,
5. вкупі з практичною біохімією,
6. що вилилося в геть дитячу забаву по виліпленню з багнюки першого хомоеректуса,
7. від якого і пішов розповсюджуватися по білу-світу, як бацила, род людський,
8. серед яких, як ізюм в булці, зустрічалися менти, жлоби і просто кончені наймані політологи,
9. в „УП” вийшла стаття під веселенькою назвою -
 
„Незле слово про президента Януковича”.
 
Амінь.
 
* * *
То була дійсно веселенька стаття.
Тут відчувалася майстерність справжньої політичної повії – вдовольнити клієнта своїми медоносними устами в будь-який брутальний метод зі збереженням виразу невинності в очах.
Я наведу декілька самих яскравих цитат з цієї «Пєстні об добром царє Януковоче», а ви посмакуйте під пиво з фісташками:
 
„<...> По-перше, він не кровожерний. Якби було інакше, країна це точно б відчула за 4 роки. Кровожерних тиранів і досі немало у світі, і їхнє правління виглядає інакше”.
(Щодо „не кровожерливості” політолог не вгадав. Значить, херовий політолог).
........
„Варто дякувати не лише за добро, яке політики зробили, а за зло, яке не зробили, хоча могли”.
(Це - нове слово у нашому містечковому „чучхе”. Тут є елементи когнітивного дисонансу, але то тільки для вражених бацилою здорового глузду).
.......
„По-третє, Янукович несподівано виявився міцнішим у колінах, ніж "помаранчеві" Віктор Ющенко і навіть, подекуди, Юлія Тимошенко”.
<...>Здатність тримати удар – чи не найцінніша риса глави держави. Без такої здатності навіть процвітаючі держави легко доводяться до колапсу навіть в умовах найменшої "турбулентності", про що історія свідчить численними прикладами”.
(В наших криміналізованих палестинах здатність тримати удар – то є дійсно найцінніша риса. Тому що мораль і інтелект тут не канають, якщо не тримати удар).
 
.......
„Янукович так і не став маріонеткою Кремля. Для компромісів на межі капітуляції, на які він щедро йшов на початку правління, виникла межа”.
(О, тут політолог вже перейшов межу брутальності навіть для професійного політолога. В народі в таких випадках приміняють політичний термін – „підмахнув”...)
.......
„Нарешті, нинішнє президентство, разом із виснаженням країни корупцією, принесло Україні явний позитив. Після того, як донецька верхівка ледь не в повному складі переселилася до Києва, питання сепаратизму випарувалося і з гіпотези перетворилося на фантасмагорію”.
(Ась?.. Як-як?.. Репіт, пліз! Кажете, окупація Києва донецьким криміналом гарантує державу від сепаратизму? Хер ти вгадав, голімий політолог! Війна у нас! І спонсує її якраз донецький кримінал. Але ж ти не в курсах цих розкладів, да?..)
 
..........
 
Для правовірних християн: це було написане 4 жовтня 2013 року.
Там ще були достойні перли, але й цього достатньо. Ну, і хто це у нас так дешево і невдало гадає на картах, замусолених пасивною грою в політичне „очко”? А це у нас такий собі політолог Олександр Палій. Він навіть кандидат оцих самих навколополітичних наук.
До чого це я повитягував його брудні політичні простирадла? А просто його сьогоденні, пост-майданні погляди тільки підтверджують, що всі оті танці навколо дубового донецького тотема в особі Януковоча були не випадковими. І що він належить до тої когорти „державостабільників”, яких цілком влаштовує платонівський державний розклад:
еліта,
армія,
плебс,
раби.
Але ці недоумкуваті ще не зрозуміли, що в тім то й проблема, що еліта – інтелектуальна, моральна – у нас була на Майдані, а плебс – сидить на Печерських пагорбах. І в наш комунікативний вік така конструкція – з голови на ноги – є дуже нестійкою і рано чи пізно мусить розвалитися. Не може оте бидло, яке, як шумовиння, зібралося нагорі, керувати тими, хто дійсно сильніший і розумніший їх. А Майдан і війна тільки підняли до максимуму ставки в цій боротьбі.
Але наша злодійкувата влада і не думає змінюватися. Як будь-який паразит, вона не здатна ні на що інше, як паразитувати. І, як завжди, єдина достойна розгляду пропозиція, що поступає нам згори – потерпіти ще трохи. А потім приходить тіпа „нова” влада і, сумно хитаючи головою, підводить баланс розкраденого общака. І я вже по цьому красномовному суму в очах за хтиво запотілими скельцями можу вгадати, яка буде пропозиція; щось на зразок – ми мусимо чесно сказати народу, що прийдеться потерпіти і затягнути паски ще на одну дірочку. Бо грядуть реформи.
А коли народ чемно відповідає: „а не пішли б ви нафіг з такими пропозиціями?” і бере в руки тяжкі і тупі предмети, щоби достукатися азбукою Морзе по черепам до корпоративної клептократичної свідомості – тут-як-тут налітають вони, оці грифоподібні говорящі політологи. І вони ж не за всій шматок хліба, ні! Вони – проти бунту і за державність!
Олександр Палій:
„Те, що робиться у Вінниці - зрада. У такий момент завдавати удар в спину, захоплювати державні споруди - це означає підігрувати ворогу. Будуть місцеві вибори - обирайтеся.
Все це має бути придушене в зародку”.
Придушене? А ну-ка, з цієї ноти, чи не можна більш детально? До якої степені душити будете? До хрипу в горлі чи таки до летального кінця? А може тебе придушити, Палій, так би мовити, в якості превентивної міри? Щоби зімкнув ти свої уста і не вихаркував оці свої сентенції – „душити в зародку”. Чи тебе не можна, бо прокуратура з мусорами – тут як тут і справедливість фореве?
А про "удар в спину", то я тобі скажу: це – розкрадена, доведена до жебрацтва армія, це здача кордонів ворогу, це коли тобі забороняють стріляти у ворога на своїй землі. Це коли ворог пересувається колонами серед білого дня, але армії забороняють по цій колоні стріляти. Це коли наших розстрілюють в котлах, а держава ніхера не робить для звільнення, не накриває артилерією ту погань, яка оточила наших бійців. І це, знову ж, на своїй землі. "Удар в спину" - це Фіма Звягільський у ВР. Це випускник школи ФСБ у РНБО, це тупорилий і нікчемний Гелетей, це Льовочкін в комітеті з нацбезпеки. Ще продовжити? Можна. Це - "правоохоронна система" вся скопом, яка дала можливість Януковичу втекти, а Арбузову забрати своє чесно вкрадене бабло.
Оце і є удар в спину. Просто ми з тобою по різному орієнтовані у часі і просторі, відповідно наші спини до різних ворогів розвернуті, Олександр Палій.
А щодо ідеї придушити в зародку – то, заміть, це твоя ідея і ти її озвучив. А ми вже подумаємо над твоєю пропозицією.
Щось в цьому є...