Привіт, друзі! Вітаю вас всіх із п’ятницею та закінченням чергового сатиричного конкурсу!
 
Підбиваємо підсумки.
 
Перше почесне місце посідає геніальний, короткий і ну дуже феєричний вірш Клапейрона, яким він описав одну не менш феєричну картинку:
 
Вова Питерский чудачит
вместе с мутным Киселём.
Хочет Вовка, не иначе,
стать в Европе королём!
Растеклась кровавой лужей
петербургская Сопля.
Нам такой хоккей не нужен!
Ни хрена не нужен!
Бля!
 
Які образи, які епітети! Вражаюче! Любий Клапейроне, я і до цього захоплювалася Вашою творчістю, але віднині я – Ваша палка прихильниця! Дякуємо Вам! Ви- справжній талант!
 
На другому місці – TVOREC із його поетичним та історичним оглядом  про те, як українців хотіли принизити та змішати з багнюкою у різний час різні російські виродки і Блядімір Блядімірович іже с німі. Головне, що вкінці автор все одно налаштований оптимістично. Так тримати! Перемога за нами!
 
Давно колись все це було,
Квітуче місто і село.
Жили хоробрі козаки,
Селяни і ремісники.
 
Цвіли сади, а в них дівчата,
Пишалася синами мати.
В містах будинки і палати,
В селі біленькі файні хати.
 
Ніхто не знав про супостата,
Про москаля, що ніби брата.
Та десь в московії, в болотах,
Москальська родилась сволота.
 
Спочатку Петя й Катерина,
Накинули ярмо на спину,
А потім Ленін, й вождь народів,
Зовсім забрав у нас свободу.
 
Та слава Богу в дев’яності,
Пропала ніби ця короста.
Ми ніби вільно зажили,
Хоч рабства і не позбулись.
 
Москаль все хоче повернути,
І спину знову нам зігнути.
Саджа запроданців у владу,
Щоб ті дали вкраїнцям раду.
 
Щоб нас в ярмо знов запрягати,
Й нагайкою щоб поганяти.
Щоб знову ми були рабами,
Не українцями, хахлами.
 
Щоб ми навік забули волю,
Ростили хліб москалю в полі,
Молилися на руський мір,
А у світлиці був сортір.
 
А щоб були ми меншим братом,
Москальську мову мусим знати.
Й щоб «вірно» наш народ ішов,
Гундяєв єсть, і кісільов.
 
І день, і ніч, без вихідних,
Г*мно летить від тих святих,
Що українці – це, не люди,
Бандофашисти і Іуди.
 
Й ведуться в нас на ті казки,
Злодії, п’яниці й совки.
І для них слово патріот,
Десь рівноцінне ідіот.
 
Лякає карлик нас війною,
Та ми всі станемо стіною,
Тому що всі ми патріоти,
Правда, є трохи  й ідіотів.
 
І бронзу отримує Kisa Ivanova, яка коротко чітко і ясно висловила свою позицію: «больна страна, больні її і люди»:
 
О сколько нам открытий чудных
Готовят путина сыны.
И Киселева мозг безумный
Взрывает русские умы…
 
Дякую переможцям, дякую всім-всім іншим учасникам :
 
Андре Майдану:
 
Дурью Россию не измерить.
Всё там разум темный херит
Из века в век вновь и вновь
Честь, совесть, правду и любовь.
Там неведома свобода
Среди вечно пьяного сброда.
Разумом россию не понять.
Будет всегда она  вонять,
Соседей зловонью отравляя,
Всему миру зомби поставляя.

Феофану Пушкіну:

На ТВ Диму Киселева
Заправляют снова
Дерьмом с говновоза,
Чтобы как из паровоза,
Шел черный дым брехни.
 
Рутзіту (моє ж Ви сонечко):
 
Киселёв, Киселёв, Киселёв в экран стучит,
Приглашая нас с друзьями в мир фантазий,
Отчего, отчего разум наш давно молчит,
Оттого что хочет только безобразий.
 
Сэсэсэр, сэсэсэр, сэсэсэр давно уж нет,
Только образ до сих пор в себе лелеем,
Отчего, отчего верим так в гонимый бред,
Оттого что мы моральные пигмеи.
 
Посмотри, посмотри, посмотри на русский мирЪ,
Сколько он хранит в себе безумной силы,
Отчего, отчего Путин до сих пор кумир,
Оттого что в жизни проще быть дебилом.
 
Дякую, мої дорогенькі!
 

 
До нових захоплюючих зустрічей, вітайте ведучого наступного конкурсу Клапейрона і поводьтеся на вихідних пристойно!)
 
Вуаля!
 
Цьомочки.