Коли будь-хто з нас обирає, якою маршруткою скористатися, аби доїхати з одного місця в інше, то всякий раз ми діємо за однією й тією ж очевидною схемою:
 
- від маршрутки вимагаємо, щоб вона була технічно справна й могла їздити й возити, щоб була призначена для перевезення людей, а не дров чи вугілля, щоб вона курсувала по тому маршруту, який лежить між вихідним та кінцевим пунктами саме нашого переміщення, щоб водій маршрутки був тверезим, й т.д., й т.п. - їх досить багато, цих вимог, без наявності яких краще відразу йти пішки туди, куди треба, але більшість з них ми навіть вслух не проговорюємо з-за їх очевидності;
 
- серед наявних в нашому населеному пункті маршруток, кожна з яких має свої власні відповіді на запропоновані нами питання чи вимоги, ми знаходимо ту, яка максимально задовольняє всім цим вимогам та має ще якісь переваги у порівнянні з іншими маршрутками - ось вона-то й буде нашим вибором, який дозволить нам досягти бажаної нами мети.
 
Як це не дивно, але за точнісінько такою ж схемою ми здійснюємо (щодня!) десятки й сотні найрізноманітніших інших виборів - від покупки сірників чи зубної пасти до пошуків роботи чи купівлі житла. Й завжди будь-які наші вибори, якщо це вибори, а не фікція, полягають у
 
- формуванні якихось необхідних вимог (критеріїв) до об'єкта вибору,
 
- потім отриманні об'єктивної інформації про відповідні властивості можливих до вибору кандидатів,
 
- і, нарешті, співставленні необхідних характеристик з реальними властивостями по кожному з наявних кандидатів - хто з них найбільш близький або перевершує вимоги, той і "виграв", тобто став нашим обранцем.
 
Що тут складного, здавалося б? Та нічого, поки мова не йде про такі речі як вибори політичні, здійснювані під "чуйним" керівництвом вельми зацікавлених у певних (дуже визначених) результатах виборів людей, званих "владою". При цьому самі ці вибори здійснюються людьми, що в більшості своїй вважають себе здатними здійснити обгрунтований і відповідальний вибір, хоча за останні 23 роки вселяють сумнів (як мінімум) у наявності в них таких здібностей. Зауважимо, що влада чомусь ніяк не заперечує проти того, що виборець у нас ЗНАЄ (нібито), що він насправді робить (ще б вона заперечувала, але то таке...).
 
А якщо конкретніше, то скажіть, будь ласка, хто з вас бачив посадову інструкцію для такої посади, як президент України? Ніхто? Гм, добре, ну а хоча б для народного депутата хто-небудь зустрічав таку інструкцію? Як на мене, то досить дивно, взагалі-то, вимагати від будь-якого підприємства наявності таких інструкцій для всіх його штатних одиниць, але в той же час геть забувати про те ж саме для вкрай важливих (імовірно) працівників а-ля "обранці народу", нє? І як же бути тепер з критеріями виборів, якщо ніхто ТОЧНО не знає, а ЩО, власне кажучи, повинен робити той же депутат? Кожен з виборців повинен самостійно ПРИПУСКАТИ, чим займається й чим повинен займатися його "обранець"? От якщо не читав виборець посадову інструкцію народного депутата України, а тим більше - президента України, то що йому залишається робити, га?
 
Але і це - тільки половина справи. Друга половина, як випливає з вищенаведеного, полягає в тому, що ніхто з нас, з виборців, так само напевно (й достовірно!) нічого не знає про той чи інший суб'єкт, що так і норовить видертися нам же на голову нібито нам же на благо (ну нарешті, а то вже зачекалися!..) . Ось-ось відбулися парламентські "вибори", й начебто ми когось обрали, вкотре вже… а що ми знаємо ДОСТОВІРНО про кожного з них, тобто наскільки відповідає обраний нами суб'єкт необхідним вимогам, які ми теж НЕ ЗНАЄМО? Немає такої впевненості, бо об'єктивної інформації немає, проте є маса чуток, реклами, піару, домислів, дези ... що - правда, а що - брехня???
 
Вибачте, і ми називаємо ЦЕ виборами??? Ну, якщо так, то чим же ми незадоволені в нашому житті? Все ж прекрасно, раз ми можемо дозволити собі "ВИБИРАТИ" саме так і саме з того, як і з кого нібито "вибираємо", чи не так?!!!