Колись, пам"ятаю, був свідком однієї бесіди. Точніше, сварки. Працювали зі мною, в одній організації, два Володі: один такий, що пальця в рота не клади, по лікоть відгризе,- а другий- просто такий собі тихий алкоголік. І ось чогось посварилися...
Не пам’ятаю вже приводу сварки, це не головне. Головне те, що один з них, той, що пробивний-шухерний, під кінець сказав. Ось дивіться, вам теж сподобається.
"Ех, ти, Володя!"- з серцем сказав він. А тоді, після невеличкої паузи, додав: "Та який з тебе Володя? Ти Серьога!"- і горісно махнув рукою.
Я це до чого? А далі побачите.
Ось читаєш щось історичне, й лізуть тобі прямо в мізки такі паралелі, такі аналогії- дух забиває! Особливо, згадуючи середину минулого сторіччя. "Німецький та австрійський народи- брати, що їх роз’єднала історія! Відновимо історичну справедливість!" А згадати ридання імперської преси з приводу гноблення судетських німців! А з приводу страждань німецькомовного населення в Польщі!
А автори які: Рібентроп, Гебельс, Гітлер. До речі, "націонал-зрадники" вперше таки не в Росії, а в гітлерівській Німеччині з’явились, не ображайтесь, будь ласка, любителі "Руськаго міра". Росія, вона, може, й "родіна слонов", але цей вираз ваш Вовочка таки позичив. Нє, я думаю, якби фюрер таке від Вовочки почув, він би проти не був і за порушення копірайту до суду б не звернувся. Мабуть, подумав би фюрер: "Достойна зміна росте!"- і витер з обличчя скупу чоловічу сльозу. Звісно: фюрер фюрерові ока не виклює.
І зауважте: усі вони, герої вчорашніх днів, були такими миротворцями, такими пацифістами, що не дай Боже. Ну, змушували їх! З Австрією ясно: один же народ! З Польщею також зрозуміло: наших б’ють, та ще й не дають коридор побудувати. Невеличкий, щоб був із Кри... тьху, ти, із Східною Прусією, сухопутний транспортний зв’язок. І ось так, увесь світ накинувся, ні з того, ні з сього.
Реакція тодішньої публіки теж щось нагадує. До серпня 39-го: "Радянський Союз- зло в чистому вигляді!" Народ: "Ура! Хайль! Хох!" Із кінця серпня 39-го: "Радянський Союз- давній друг та надійний партнер!" Народ: "Ура! Хайль! Хох!" Прямо, як зараз в Москві: що не утне Вовочка- "Ура!".
"Наших військ в Криму нема!" "Це міф, що в Криму наші війська!" "Ополченці усе придбали в спортивних магазинах: і зброю, і техніку, а потім поїздами по усьому Криму розвозили!" "Ми не приховували, що там були..." Реакція публіки теж десь така ж, як і в іншій імперії: тільки замість "Хайль!"- "Кримнаш" та "Путін пєрєіграл!"
Та переграв вже, переграв. Навесні не Рібентроп з Гебельсом, а Кисельов з Лавровим, пояснили радісним співвітчизникам, що Велика Сімка, яка, трохи побувши Вісімкою, знову повернулась до первісного стану, нічого не вирішує, це так, клуб за інтересами. А от Двадцятка- це да! Там Росія себе покаже! Показала. А їй показали її місце. Ну й що: раніше поїхав- хазяї винні. Знову "Путін пєрєіграл!"
Рубль знецінюється- це він, виявляється, "крєпчаєт". Еге. Це як ви, сусіди, "крєпчаєтє", коли вас того... Ну-ну, аби на користь. Як там, "с калєн" вже встали? Ну да, ну да... Версальські угоди- це зло, згоден. А, це не у вас? Тоді зрозуміло: вам знову Союзу хочеться. А краще- імперії. Ну це таке: хочеться- гірше, ніж болить. Ви там з колін різко не піднімайтесь, бо там іззаду Китай щось моститься. А то й правда того... "крєпчать" будете.
А тепер, повертаючись до того, з чого починав, хочу сказати. Сказати самому головному Вовочці Росії. Вовочка, ну от дивись: захотів ти погратися в імператора- вже, думаю, догрався. Так, нам важко. Але ми витерпимо, витримаємо. Захотів ти в історії лишитись. Радій: ти в неї вляпався по вуха. Падає нафта, рубль, що там ще... Коротше, я тебе зараз навіть отим, що "ла-ла-ла-ла!" назвати не можу, бо пада ж усе! Та й в твоїх вчинках нічого чоловічого я не бачу: так, шкодливе невиховане брехливе чмо. Так що для мене ти вже не "Ла-ла-ла-ла", а просто міль. Така маленька, безбарвна, з крильцями. Бяк-бяк-бяк-бяк... І ніякий ти не Володимирович: Алоїзович ти. Алоїзович.
