Мої вітання працююча країно!
 
Щойно ти відпочила на вихідних, насолодилася першим снігом (якщо пощастило), і знову зробила над собою зусилля і встала до роботи. В понеділок зраночку – короткий огляд тижня минулого. З Вами публіцист і письменник Дмитро Калинчук. Геть ангажованість, трясця запроданству, вся інформація подається виключно за традиціями європейських бардів і українських бандуристів – що бачу, те співаю.
 
Україна святкує першу річницю Революції гідності. Особливо оригінально цю подію відсвяткували в окупованому Криму – в святковий день на ринку Сімферополя невідомі, що назвалися співробітниками управління з протидії екстремізму МВС Росії, в супроводі автоматників без знаків розрізнення, затримали більше ста осіб, при чому лише 15 з них – слов’янської зовнішності. Кому що – а мені це нагадало описання облав, що їх здійснювали поліцаї та есесівці в окупованих містах СССР – приблизно так їх описувала радянська белетристика. Очевидно, чому ринок – відтоді як в Криму постала «свобода від фашизму», висловлювати невдоволення на площах стало небезпечно і так само як і у війну, головним протестним майданчиком стає місце де постійно збирається багато людей – базар. Не дивно і те що слов’ян серед затриманих так мало – відомо, що найбільше російською окупацією Криму незадоволені кримські татари. Влаштувавши ремейк нацистських облав часів Другої Світової, маріонетковий голова Криму Сєрьожка Аксьонов не забув вкотре звинуватити у фашизмі київську владу і пообіцяти їй «Кримський трибунал замість Гаагського».
 
Салтиков-Щедрін в таких випадках писав: «На патріотизм напирають, певно сильно прокралися».
 
Справи у окупаційної адміністрації півострова й насправді кислі. Офіційний Кремль вже раніше урізав в 4 рази фінансування Криму, а на цьому тижні прийняв постанову згідно якої знизило допомогу по безробіттю, привівши її у відповідність до російського законодавства. Також маріонетковий губернатор Севастополя Сєрьога Мєняйло визнав що в Чорнореченському водосховищі, яке весь цей час забезпечувало водою півострів, води наразі майже нема. В Сімферополі води вистачить до лютого 2015 р. У Севастополі де вже й зараз воду дають лише рано зранку і пізно увечері, поживна прісна волога закінчиться вже у грудні. У зв’язку із цим в Севастополі вже й зараз проходять молебні про дощ.
 
Бог у поміч! Як кажуть в таких випадках прибічники київської хунти – «чим би дитя не тішилося, аби грошей не просило та в подолі не носило».
 
Москва остаточно дає зрозуміти що медовий місяць закінчився, не почавшись, і що проблему Криму вона збирається вирішувати кардинально і остаточно. Прикладом остаточного вирішення кримського питання може бути прийнятий 21 листопада Держдумою Росії пакету законопроектів про створення в Криму вільної економічної зони – «з метою залучення інвестицій». Який ідіот (крім самих росіян) інвестуватиме в територію не визнану світом, де трабли з водою, ескадрони смерті проти кримських татар і постійна воєнна загрозі (це не я так кажу – це російський міністр Шойгу), документи не пояснюють. Зате – вони містять дивовижно цікавий пункт, в межах особливого правового режиму у Криму пропонується долучати до роботи іноземних громадян. Простіше кажучи маріонеткові керівники Криму вирішили проблеми кримчан не помічати, свої проекти втілювати руками невибагливих таджиків і узбеків, а з місцевим населенням розбиратися просто – пенсіонерам по шоколадній медалі вже дали, а решта буде або плакати колотися, але жерти кактус, або відвалить з півострова хоч до Росії, хоч до України – де кому до вподоби більше. Тими хто пробуватиме влаштувати в Криму власний майдан займуться вже згадані ескадрони смерті та молодчики, які щойно провели облаву на ринку.
 
Можете не сумніватися, і в цих умовах в Криму знайдеться безліч гавриків що захоплено верещатимуть: «Зато ми вєрнулісь дамой!» Тож не переймаймося надмірно. Бачили очі що купували – тепер їжте, хоч повилазьте.
 
І коли вже заговорили про РФ варто звернути увагу на дивовижну реалію «Рускава міра». 19 листопада керівництво московської міліції відсторонило від посади і звільнило з роботи легенду МУРа, начальника 22-го відділу 6-го ОРС ГУ МВС по Москві Олега Галича, на рахунку якого розкриття десятків резонансних злочинів , в тому числі – арешти більшості ватажків «орєховского» злочинного угрупування. Причина звільнення – спроба арешту представника голови Чечні Рамзана Кадрова в Україні Рамзана Цицулаєва в момент отримання значного хабара, який той вимагав за звільнення з під варти чоловіка потерпілої. Майже дивом Цицулаєв зміг уникнути арешту і зі здобичі зразу ж перетворився на мисливця. На оперативників, що вели розслідування, посипалися біди і кривди. Що й не дивно. Після того як минулого року зі слідчого ізолятора були відпущені охоронці Кадирова з групи Зелімхана Ісраілова, які в Москві, соррі, займалися відвертим бандитизмом і здирництвом, московським ментам варто було б затямити, перед російським законом всі рівні, але хтось – рівніший. Оточення Кадрова, наприклад, яке через одного має на руках по 4-5 трупів російських солдат, схоже, взагалі поза законом.
 
Як там? «Василь Іванович, якщо я Вас покритикую, мені ж нічого не буде?» - «Нічого Петьку, ні хати, ні коня, ні шашки».
 
І знову про Росію. Нафтогазова компанія «Новатек» подала заявку на отримання 150 млрд рублів з фонду національного достатку, при чому у валюті за курсом на дату отримання - через санкції Заходу компанія не може позичити грошей в банках Європи та США. Це вже не перше подібне звернення, раніше грошей з ФНД захотіла «Роснєфть» - 2,4 трлн рублів. ФНД – частина механізму пенсійного забезпечення громадян РФ на далеку перспективу, обсяг фонду – 3,5 трлн руб. Тим хто вже потирає руки від новини «в росіян закінчуються гроші», прошу не поспішати – в них ще $420,6 млрд золотовалютних резервів.
 
На початок року міжнародні резерви РФ становили $509,6 млрд.
 
До речі про війну. Ми от гадаємо-радимо, якою логікою користується Кремль коли то танки до нас вводить, то ледь не на пряме вторгнення зважується, то укладаючи перемир’я, тут же заходиться його порушувати? А все просто, виявляється. Директор російської Федеральної служби з контролю за обігом наркотиків Віктор Іванов заявив, що в Росії на сьогодні 8 млн наркоманів щодня на зілля витрачають 4,5 млрд руб, а за рік – 1,5 трлн – в півтора рази більше за військовий бюджет РФ! Зрозуміли? Ширнуться хлопці – і зразу Росія – як Америка! Що? Україна? Яка така Україна? Переламати! Потім зранку оклигають – а відступати вже пізно, і паркан поламаний і сусід побитий.
 
Як співають російські репери: «Часть подтарчивает, часть на супер-дозе, молодые по легкому – деды в каматозе».
 
Важлива новина. Рада директорів російської компанії «Русгідро» заявила про намір продати блокувальний пакет акцій компанії «РАО ЄС Востока» китайській компанії Sanxia. Коли оборудка відбудеться (а грошей «Русгідро» брати більше нема де), можна буде привітати мешканців російського далекого сходу – офіційним співвласником їхніх енергетичних потужностей стануть китайці.
 
Я терпіти не можу конспірологічних версій, але наразі виникає просто стійке відчуття, що в оточенні Путіна вже кілька років, працює потужне китайське лоббі, яке підігріває параною лідера Росії і штовхає його на самовбивчі кроки. Очевидно – жодна з країн світу не знімає з української кризи стільки вершків як Китай. Чим більше Росія свариться з Європою та США тим більш стає залежною від Китаю – за поставками газу й нафти, по фінансовому сектору, тощо. Китай в Росії цікавлять в першу чергу території колишньої імперії Юань, тобто російські Примор’я, Забайкалля та південного Зауралля. Але не тільки. На саміті G20 в австралійському Брісбені (звідки безславно втік Путін) лідери Китаю підписали:
- візову угоду з США – отримання американських віз для китайців буде значно спрощене;
- угоду про вільну торгівлю з Австралією – протягом 4 років будуть відмінені всі торгівельні податки;
- аналогічну угоду з Південною Кореєю;
- нарешті, було оголошено про початок проекту «Один пояс – один шлях», тобто про будівництво гігантського транспортного шляху з Китаю до Європи (фактично – нового Великого Шовкового шляху) який пройде НЕ через Росію.
Наскільки цей проект посилить вплив Піднебесної в регіоні Середньої Азії – можна уявити.
 
А що росіяни? А нічого. Дурні-романтики борються з фашизмом на Донбасі, розумні – намагаються загнати Китаю російський газ по ціні збитковій для Росії, аби попиляти бюджетні кошти на будівництві нового газопроводу – «Сила Сибіру». А тепер скажіть, пішли б США і Захід на такі масштабні угоди з Китаєм, якби не російська загроза? Отож!
 
Коли вже заговорили про справи світові – завітаємо до Франції. 17 листопада у французькому порту Сен-Назер 400 російських моряків спробували з речами піднятися на борт вертольотоносця «Владивосток» (класу «Містраль»), аби пересуватися по ньому регулярно. 20 листопада газета Le Figaro повідомила, що Франція всерйоз побоюється, що росіяни його банально угонять. Піднімуться на борт, опанують корабель… і що з ними тоді робити? Не можна не відмітити прогрес у світогляді французів – здається вони почали розуміти з ким мають справу насправді.
 
Ще новина від тої самої газети – французьку партію «Національний фронт» Марін Ле Пен, фінансують росіяни. Скарбник партії Валлеран де Сен-Жюст, підтвердив що саме «Перший чесько-російський банк» видав партії кредит у 9 млн євро, для фінансування виборчих компаній. З’явилася інформація і про контакти керівництва партії з представниками політичної еліти РФ, наприклад з одіозним керівником Держдуми Алєксандром Бабаковим. Нагадаю, раніше звинувачення в контактах з Кремлем висувалися проти керівництва угорської право-радикальної партії «Йоббік». Як-то кажуть, хто б сумнівався!
 
До речі, з даними Алєксєя Навального згаданий Бабаков – один з найбідніших депутатів Держдуми у Росії (!), і він же – багатий і впливовий бізнесмен в Україні, із сукупними статками $350 млн.
СБУ-у-у-у-у!!!
 
І головна новина тижня – дуелі!
А ну гоните в шею дилетантов!
Сегодня тут дуэль не для зевак.
Милорд Вам так пойдет, камзол с кровавым бантом
А я на эти прелести – мастак!
 
Ватажок терористичної організації ЛНР Ігорюня Плотницький викликав на двобій президента України Петра Порошенка. Коня кують – а жаба ногу підставляє, про виклик на дуель зразу ж заявив також ватаг «Народного ополчення Донбасу» Пашка Губарєв – він викликав на двобій лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша. Дурний приклад заразний. 18 листопада російський суд задовольнив позов російського рок-співака Андрія Макаревича до одіозного журналіста та письменника Алєксандра Проханова через статтю в якій стверджувалося що Макарович виступав перед «українськими карателями». Суд зобов’язав Проханова виплатити Макаровичу півмільйона рублів. У відповідь Проханов вдав терориста і заявив, що також викликає Макаровича на дуель. Обаму чи Кемерона на двобій викликати поки що не зважився ніхто.
 
Що відповіли дуелянтам викликані ними особи – рекомендую прочитати в неті. Наразі ж варто згадати, двобої – справа шляхтичів, а пахолків батогами порють на конюшнях.
 
Креатив терористів – не випадковий. Після заяви уряду про припинення виплати пенсій на територіях непідконтрольних Україні, на Донбасі заговорили про гуманітарну катастрофу і а справи терористів стрімко погіршилися. З’явилася інформація про мітинги проти терористів у Свердловську, Єнакієве та Червонопартизанську. Отамани кАзачков заявляють про невизнання ЛНР, про створення окремих республік, звинувачують Плотницького в розкраданні грошей призначених на пенсії. Той у відповідь заявляє, що ніяких республік кАзачков не терпітиме. До початку зими – один тиждень.
 
А можливостей заробити грошей на окупованих теренах стає дедалі менше – 23 листопада через обстріли зупинила роботу відома шахта ім. Засядька.
 
Україні з того – ні спека ні холод, в порт Маріуполя прибули 36 тис тон вугілля з Австралії. Схоже на те, що в непрозорості поставок вугілля з Південно-Африканської республіки президент Порошенко чиновників міненерго звинуватив таки небезпідставно.
 
А тим часом кияни зійшлися в двобою з міліцією. Мешканці столичного району «Осокорки» виступили проти будівництва торгівельного центру біля станції метро і повалили паркан. Протистояння закінчилося сутичками з міліцією, і трьома постраждалими. Радник міністра МВС Антон Геращенко визнав, що правоохоронці перевищили міру сили і по них буде проведене розслідування. Міністр Аваков на своєму Фейсбуці написав, що мала місце провокація одної з політико-кримінальних груп. Наразі начальник Дарницької міліції відсторонений від виконання службових обов’язків.
 
Я скажу зараз дуже непопулярну річ. Що таке забудови в Києві? Один бік – будівництво обіцяє настільки скажені бариші, що забудовники не нехтують нічим. Другий бік – сформувалося вже ціле середовище яке непогано живе з протестів навколо будівництв. Активіст Ігор Луценко розповідав на блозі, що до забудовників регулярно заявляються типи які заявляють: «З тебе стільки-то, або десять квартир, бо інакше піднімемо місцевих і заблокуємо будівництво». Хто правий у ситуації, забудовник чи місцеві мешканці? Відповідь – чорт його зна. У забудовника за законом справді може бути все чисто і законно. Але свавілля забудовників уже багатьох дістало і люди справді можуть бути незадоволені. Мабуть це як раз той випадок, коли найкращі ліки – це час. Громадські активісти не зупиняться, забудовники від прибутків не відмовляться. Стерпиться – злюбиться.
 
А от ситуацію в Харкові самим часом не виправиш. 20 листопада застрелився один з найбільших акціонерів банку «Золоті ворота», радник колишнього голови Харківської ОДА Михайла Добкіна Вадим Вишневський. Того ж дня біля військового госпіталю була підірвана трансформаторна будка електропідстанції. Наступного 21 листопада стався вибух в районі залізничної станції «Основа». Питання доречне – що це було?
 
Версія перша – політичний тероризм. Вибухи біля шпиталю в на залізниці цілковито лягають в цю версію, але до чого тут нещасний банкір? Варіант другий – самогубство Вадима Вишневського і вибухи – абсолютно різні справи. Ваш покірний слуга обдзвонив кількох харківських бізнесменів і скрізь почув одну й ту саму версію, самогубство Вишневського було пов’язане з недавнім банкрутством банку «Золоті ворота». Певно хлопець виявився винний комусь дуже впливовому. Що ж до вибухів, то за повідомленням Громадського ТБ на станції «Основа» вибухнули не колії а діжка в залізничному депо, тобто сталася звичайна техногенна аварія. З трансформатором біля шпиталю – складніше, його підрив справа явно рукотворна. Але операм СБУ треба свічки Богу ставити за те, що в противниках у них опинилися ідіоти, які навчилися поводитися з вибухівкою, але не прочитали навіть мемуарів аса і корифея сталінського спецназу полковника Старінова. Вибух був би виправданий, якби вирубив світло в шпиталі та викликав би вибух газу на підстанції. Проте горе-підривників не вистачило не тільки на запалення газу від вибуху, а навіть з’ясувати, що дана електропідстанція взагалі не має стосунку до госпіталю. В результаті, вибух ударив тільки по нервах харків’ян і став дивовижною рекламою майбутнього, спільного з прибічниками «Рускава міра».
 
І наостанок дві новини, які для мене практично особисті. Перша з них – 32-й блок-пост. 20 листопада стало відомо що «Управлінням нагляду за додержанням законів об’єднаними силами антитерористичної операції військової прокуратури Південного регіону України 13 листопада 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України (недбале ставлення до військової служби)» Коли прочитав, перше що подумав – «не вірю!»
 
Нагадаю. 32-му блок-пост в районі села Сміле (Луганщина) ледь не став другим Іловай ськом. Від 5 вересня він знаходився практично в оточенні, 4 жовтня по ротації туди були введені бійці 80-ї Львівської аеромобільної бригади і Нацгвардії, а 14 жовтня терористи замінували єдину дорогу до блоку, і далі ситуація лише ускладнювалася. Прямо напередодні виборів у ВР хлопці на блоку 50 годин сиділи без води, під регулярними обстрілами. Команду на вихід з оточення їм дали після гучного крику в Інтернеті, який здійняли волонтери і в першу чергу – Діана Макарова та Наталія Воронкова. Чому для мене ця ситуація майже особиста? По-перше, саме до цих хлопців з 80-ї, я їздив у вересні з волонтерами – возив харчі і форму. По-друге, через давню дружбу з Діаною Макаровою і з її волонтерським Фондом, я був одним з тих хто тиждень ширив інфу по Фейсбуку, перемощував, вислухував, лаявся… Вразило: те що командування сектору, на блок-пост фактично забило, мовляв, саме розсмокчеться; те що як з’ясувалося, нашого президента дурять на рівні генштабу; те яка здійнялася хвиля калібру «ви втручаєтеся в плани командування – ви граєте на руку терористам». Скільки лайна довелося наїстися від людей, які не розуміли що жарти скінчилися – сотня пацанів от-от загине і треба їх рятувати!.. Тепер військова прокуратура заявила – злочин був. Дякую їй вже за це – їй Богу, не сподівався.
 
І це не єдине, за що варто дякувати. Цітую: «Арештований колишній голова департаменту закупівель Міноборони». Ви своїм очам вірите? Я – ні.
 
Друга подія. Після кількамісячної перерви позиції українських військ знову обстріляні з території РФ. Кайф – знайомий до болі. В серпні цього року з козаками-добровольцями ГО «Київський козацький полк ім. Тараса Шевченка» я був на прикордонному пропускному пункті «Новоазовськ», який так само обстрілювали з боку РФ, і це не заважало російським прикордонникам вдавати ніби нічого не стається. Що нас обстрілюють наші сепаратисти вони стверджували навіть тоді, коли на російському боці був чітко видний слід від «Града». За півтора місяці обстрілів в залозі пропускного пункту загинули 4 і були поранені 20 прикордонників, а 23 серпня російські війська перешли в наступ на Новоазовськ і Маріуполь. Чим загрожують ці обстріли – очевидно. Нагадаю, від цього кайфу не застрахована жодна ділянка нашого кордону. Єдине що радує – попри гучний галас, у наступ терористи наразі так і не перейшли.
 
Отже триматимемо кулаки за наших хлопців, віритимемо в перемогу, стійко долатимемо труднощі, а для наших друзів і для ворогів процитуємо відомий український анекдот. Скажемо їм:
 
Нехай щастить.